Епопея, велика епічна поема �високого стилю� з оповіданнями про богів, героїв або визначні іст. події. В укр. літературі � гол. спроби перекладу Гомера (С. Руданський, П, Ніщинський) і �Україна� П. Куліша. Більшість укр. епічних поем, починаючи вже з �Гайдамаків� Т. Шевченка, відходить від типу Е., відмовляючись від високого стилю та вносячи елементи лірики. До поетики Е. належать м. ін. епічні повторення, широкий виклад (�епічна широта�), вживання розгорнутих порівнянь та метафор (див. Поетика). Зразком новітньої Е. є �Попіл імперій� Ю. Клена.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]