Ерозія ґрунтів, змивання і розмивання незахищених ґрунтів талими і зливовими водами (водна Е. ґ.) й видування їх (вітряна Е. ґ. або дефляція). На Україні Е. ґ. виступає в р-нах підвищеного рельєфу, насамперед на правих, високих берегах рік (напр., Канівщина над Дніпром), у вищих частинах Придніпровської низовини, на Слобожанщині, на Донецькому кряжі, Приозівській височині та в Карпатах; на сх. Україні ґрунти видувають сх. і півд.-сх. вітри (суховії, �чорні бурі�). На поширення Е. ґ. вплинуло вирубування лісів, розорювання крутосхилів і відстала аґротехніка. В наслідок Е. ґ. творяться яруги, збільшується площа непридатної землі, зменшується врожайність. Засоби проти Е. ґ. (їх застосовували вже до революції земства): терасне упорядкування більш похилих ґрунтів, засаджування яруг і піскових полів відповідними травами й деревами, введення протиерозійних сівозмін, насаджування лісових полезахисних смуг тощо.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]