Есперанто
, штучно створена на основі романської лексики і романсько-германської граматики мова для міжнар. порозуміння. Початки Е. поклав варшавський лікар Л. Заменгоф (1887); спопуляризоване на поч. 20 в. й зокрема після першої світової війни у Франції, Німеччині, ЗДА, Японії та по слов. країнах (1930 р. 18 000 слів); крім пропаґандивних і спеціяльних часописів (також переклади з світових літератур), відбувалися щорічні конґреси, курси Е., організовано клюби есперантистів тощо.У царській Росії українці діяли у заг. орг-ціях есперантистів, побудованих на територіяльному принципі. Вклад у есперантську літературу дали В. Девяткін перекладом Шевченкової Катерини та О. Лойко перекладами нар. пісень і оп. В УССР були організовані гуртки прихильників Е. Заг. тенденція есперантського руху була достосована до вимог ком. ідеології. У 1933 р. вийшов у Харкові переклад Фата Морґана М. Коцюбинського. В часи терору 1930-их рр. есперантський рух у всьому СССР був ліквідований, бо Е. було одним із засобів індивідуального контакту громадян СССР із закордоном.
В Галичині до 1913 р. українці діяли в спільних з ін. національностями оргціях Е. Перший укр. підручник Е. вийшов 1904 р. (Юрків). У 1912 р. з нагоди міжнар. 8 конгресу есперантистів у Кракові появилася брошурка Українці і 8 Міжнар. Конґрес Есперантистів Л. Денисюка. В 1913 р. в Коломиї почала виходити укр. есперантська газ. Зоря України (Ukraina Stelo); засновником, а пізніше гол. першого укр. есперантського т-ва Поступ (Frogreso) був О. Кузьма. З вибухом світової війни припинилася діяльність укр. есперантистів. 1922 відновлено видання Зорі України та активізовано т-во Поступ, яке проіснувало до 1930-их рр.; появився підручник Е. О. Кузьми та укр.-есперантський словник І. Вербицького. В Женеві вийшов Ключ до Е. в укр. виданні.
Після другої світової війни відбувалися в кількох таборах у Німеччині курси Е. і в 194749 рр. виходив місячник (циклостиль) Укр. Есперантист (Ukraina Esperantisto). Нині активними в міжнар. есперантському русі є М. Михайлів, який професійно працює в Союзі Есперантистів Півн. Америки, та О. Тритяк. [М. Михайлів]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|