Етеро-олійні рослини, т. зв. етероноси, досить велика (бл. 1500 вивчених) група рослин, які в своїх органах накопичують етерові олії, що є сировиною для Е.-о. пром-сти. Е.-о. р. вживають в парфумерній, миловарній, косметичній, медичній, харч. та ін. пром-сті. Культура Е.-о. р. на Україні відома здавна, коли в польовій культурі були коляндра, ганус, м�ята холодна, кмин, копрій. Культура і збір Е.-о. лікувальних рослин на Україні веде свій початок з 11 в. (див. Лікувальні рослини). Нині багато Е.-о. р. вирощують на спеціяльних плянтаціях (в колгоспах і радгоспах), частину з них збирають з дикого стану. Гол. Е.-о. р., що їх культивують на Україні: півники (Ireis pallida Lam., I. florentina L., I. germanica L.), троянда казанликська (Rosa damascena Mill.), коляндра (Coriandrum sativum L.), кмин (Carum carvi L.), ганус (Pimpinella anisum L.), копрій (Foeniculum vulgare Mill.), шавлія мускатна (Salvia selarea L.), м�ята холодна (Mentha piperita L.), та ін. Етерову олію добувають з таких диких рослин, як аїр, лепеха (Acorus calamus L.), ромашка лікарська (Matricaria chamomilla L.), материнка (Origanum vulgare L.), різні чебреці (Thymus L.) та ін. По революції введено на дослідних станціях багато нових Е.-о. р. з Азії та закордону і після їх випробування почато культивувати на півд. України, напр., лаванда справжня (Lavandula vera D. C.), розмайрин лікарський (Rosmarinum officinalis L.), меліса лікарська або ройовик (Melissa officinalis L.), та ін. Керує дослідженням Е.-о. р. і їх культивуванням Всесоюзний Н.-Д. Ін-т Е.-о. Культур (ВИЭМК), що має ряд н.-д. станцій, плянтації та споруди для обробки сировини.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]