Евразійство, ідеологічно-політ. течія серед рос. інтелектуалістів на еміграції в 20�30-их рр. 20 в., яка проголошувала геогр. і культ.-політ, єдність простору Рос. Імперії (Сх. Европа і Півн. Азія) та його окремішність від Европи й Азії. Рос. народові й православію, за Е., належить духовий і політ, провід в �Евразії�, яка своє іст. коріння виводить від тат. спадщини, царської імперіялістичної політики і месіяністичного правос. вчення про �Третій Рим�. До евр. культури і до зах. політ, систем ідеологи Е. ставилися крайньо вороже. Евразійський рух також неґативно наставлений до укр. нац. проблеми, як і до питання нац. політ, самовизначення народів Росії, а навіть до їхньої культ. самобутности. Укр. культуру євразійці вважали за побутовий варіянт заг.-російської; її підвищення до нац. культури вони розцінювали шкідливим для Е. явищем. Гол. речниками Е. були: кн. Н. Трубецкой, Г. Флоровський, В. Ільїн, С. Франк, Л. Карсавін, а з учених укр. походження � П. Савицький і Г. Вернадський. Вони видавали в період між двома світовими війнами зб. �Евразийский Современник�, �Евразийская хроника� й ін. Література: Мицюк О. Евразійство. Прага 1930.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]