Ґенітив, родовий відмінок, що в ньому злилися старий Ґ. і аблятив. Гол. функція придієслівного Ґ. показувати обєкт, обмежено охоплений дією або не досягнений нею (функції частковости, заперечення, віддалення, наближення, в останніх двох значеннях помалу ширяться прийменникові конструкції). Ґ. при іменнику охоплює ввесь обсяг керування іменника іменником (функції обєкта, субєкта, носія ознаки, стосунку, ознаки, почасти приналежности). Ґ. має особливо характеристичні закінчення в множині (-ів, -ей, нульове закінчення), в однині іменники сер. роду мають закінчення а, жіночого -и (-і), чоловічого а з функцією оформлености /цілісности або -у з функцією неоформлености/ частковости.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|