Горленко Йоасаф (світське ім�я Яким), правос. св. (1705�54), церк. діяч і письм., походив із старшинського роду (внук прилуцького полк., по матері внук Д. Апостола). По закінченні Київської Академії, прийняв чернецтво, викладав в Академії, з 1737 ігумен Лубенського Мгарського Преображенського монастиря. З 1748 єп. білгородський і обоянський, відомий відбудовою церков, піднесенням церк. життя, піклуванням за Харківський Колеґіюм. Написав автобіографію і драму �Брань честнихъ, седми добродЬтелей зъ седми грЬхами смертными� (1737).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]