Горленко Василь (1853�1907), літ. критик і мистецтвознавець, родом із Прилуччини. Освіту здобув у Парижі. Активний співр. журн. �Киевская Старина�; підтримував зв�язки з багатьма укр. культ, діячами (М. Костомаров, П. Мирний, П. Мартинович, М. Заньковецька та ін.). Збирав етногр. й архівні матеріяли. Автор численних оглядів укр. літератури, рецензій, літ. характеристик (зокрема Шевченка, Котляревського, Квітки, Нечуя-Левицького, Мирного, Франка, Щоголева та ін.), в яких естетичну оцінку поєднував із культ.-іст. представленням доби (був під впливом Сент-Бева і Тена). Писав розвідки про укр. мистців періоду класицизму (Д. Левиць-кого, В. Боровиковського), статті на іст.-побутові й етногр. теми, зокрема про думи. Частина праць Г. об�єднана в книгах: �Южнорусские очерки и портреты� (1898), �Украинские были� (1899), �Отблески� (1905); решта спадщини Г. не зібрана.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]