Городина, поширена на Україні, належить до різних ботанічних родин, батьківщиною яких є різні країни світу; вони прийшли на Україну в різні часи й різними шляхами. З численних родів городини найпоширеніші на Україні:

капуста, огірки, томати, столовий буряк, морква, цибуля, які разом становлять понад 80% площі, зайнятої всіма городніми культурами (УССР в 1955 � 466 000 га); менше поширені ріпа, редька, бруква, мак; з корінних � кріп, кмин, острогін, салера, перець, часник, хрін, майоран, ганус, чорнушка, тим�ян; з делікатесних, більше при містах � салата (індивія та ін.), шпінат, цвітна капуста, капуста брюссельська, баклажан синій, каляріпа, місячна редька, кабачки, шпараги, ревень й ін. До городини залічують також часом і стручкові, як біб, фасолю, сочевицю і горох, кукурудзу та баштанні культури � кавуни й дині.

Початки Г. на Україні сягають ранньої доби. За княжих часів плекали Із стручкових біб, горох, сочевицю; з ін. цибулю, часник, салеру, моркву, капусту, згодом гарбузи. Взагалі Г. в той час було розвинене слабо; перші кращі городи постали при монастирях, напр., при Печорському в Києві. Нові роди городини поширилися в 15 в. � огірки, дині, кавуни; в 16 в. прийшли (перев. з Італії) � петрушка, пастернак, салата, каляріпа; в 17 в. � цвітна капуста, місячна редька, шпінат. фасоля; у 18 в. � картопля, тільки в 19 в. � баклажани, перець, помідори.

До першої світової війни і згодом до часів колективізації Г. було в руках селян. Загалом воно не мало пром. значення, а обслуговувало перев. власні потреби. Пром. городи й баштани виникли гол. навколо великих міст, курортів, шпиталів, санаторій (б. Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Херсону, в Донбасі, б. Кривого Рогу, Дніпоопетровського та ін.) і в деяких місцевостях, які спеціялізувалися на Г. Пром. Г. перев. провадили німці, росіяни-старовіри, а особливо болгари. Після колективізації Г. є і далі здебільша в руках колгоспників і приватних осіб: в 1940 р. � 66%, в 1955 � бл. 45%. Площа городніх культур в УССР в сучасних кордонах 1913 р. становила 267 000 га, вона зросла в 1920-их рр. (для УССР в межах 1938 разом із баштанами з 196 000 га в 1913 до 402 000 га в 1928 р.), зменшилася в добу колективізації, в 1940 р. піднеслася до 488 000 (в тому ч. на Зах. Україні � бл. 70 000 га), в 1955 р. сягає 466 000 га (ці числа не зовсім певні!), себто 1,4% всієї посівної площі УССР і 31% всієї площі городів в СССР. На. зрошувані городи припадає бл. 100 000 га; під час 6 п�ятирічки площа городів в УССР має збільшитися удвоє. Баштанні культури займають до 200 000 га � майже виключно в степовій смузі й на лівобережному лісостепу; за межами УССР � на Кубані. Найбільше городніх культур є в р-нах, що прилягають до великих міст, Києва, Одеси, Харкова, Дніпропетровського, Кривого Рогу, Миколаєва, Жданова, Львова, міст Донбасу, півд. узбережжя Криму, а також навколо великих підприємств консервної пром-сти � Черкаси, Херсон тощо. Крім того, на Україні існують спеціялізовані р-ни пром. городини: Ніженський р-н � огірки, цибуля, Воронізький � ганус, Олександрівський � кавуни, дині, Стрийський � капуста, Заліщицький � ранні помідори, Кутський � цибуля та ін. Крім польового та присадибного Г. на відкритому ґрунті, на Україні дуже поширилася культура городини на закритому грунті � під склом у теплярних і менш дорогих парниках, зокрема б. Києва, Харкова й у Донбасі. В 1955 площа їх складала 1% усієї площі городини. Частину укр. городини й баштанних продуктів вивозять до Росії (ще перед революцією � до Москви й Петербургу), особливо на весні й раннім літом, бо вони дозрівають на Україні на 1�2 місяці раніше.

До революції Г. України, бувши лише частково забезпечене місц. насінням, користувалося перев. закордонним насінням, гол. нім. Згодом насінництво України покривало свої потреби й забезпечувало навіть потреби Росії. Аґротехн., н.-д. й навчальна обслуга культури Г. провадиться за допомогою с.-г. орг-цій і установ, н.-д. станцій, з підготованим апаратом спеціялістів та різних ін-тів, технікумів і шкіл. До війни й революції цю ділянку обслуговували на Центр. і Сх. Україні земства через свій інструкторський персонал, курси, школи (Умань, Київ, Полтава і т. д.), а в Галичині (також до 1939 р.) � хліборобське т-во �Сіль. Господар� у Львові через городничо-садівничі секції, хліборобський вишкіл молоді, курси, вистави, конкурси; навчальна ділянка була заступлена в госп. городничих і садівничих школах: Замарстинівській (Львів), Милованській (Станиславів), Заліщицькій (Поділля) та ін. Нині городницьку працю провадять такі фітоселекційні й насіннєві заклади н.-д. установ: укр. степовий генетико-селекційний центр в Одесі, дослідна городницька станція в Полтаві, сорто-насіннева контрольна станція і городня дослідна селекційна станція в Харкові, Носівська селекційна дослідна станція Г. б. Ніжена, Озово-чорноморська Дослідна Станція Г., зональна дослідна станція садівництва з відділом Г. у Млієві, зональна селекційна дослідна станція в Мелітополі, станції в Ворошиловграді, Симферополі, Херсоні, Києві, Сумах, Вознесенському, поліська і грибівська станції й ін.

Література: Кушніренко. Городнє насінництво. 1930; Вілецький Ф. Спеціяльне городництво. 1934; Гнатовський А. Городництво, І�II. 1938�39. Л.; Гнатовський А. Загальне городництво. 1947; Гарбер В. Городництво закритого ґрунту, І�II. 1947�48; Гібнер Ю. Спеціяльне городництво 1948. [М. Боровський]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]