Господарська Рада (Пани-Рада), центр. установа держ. влади у Великому Князівстві Лит., постала в 14 в. Г. Р. спочатку мала характер феодальної княжої ради, що обмежувала владу в. кн. обов�язком шукати згоди і поради феодальних достойників держави та місц. васалів в. кн. литовського. Поступово княжата втратили вплив в Г. Р. і збільшилося значення високих держ. урядовців. Після виникнення вального сойму як станової представничої установи Г. Р. набрала характеру верхньої палати. її згоду в окремих справах держ. правління мав здобути в. кн. поряд з ухвалою сойму. Правне становище Г. Р. і обов�язковість для монарха ділити з нею владу були зафіксовані в привілеях 1492 і 1506 рр. До компетенції Г. Р. належала участь у законодавстві, в центр. управлінні (закордонна політика, ведення війни й ін.) та вище судівництво. Спеціяльною функцією Г. Р. було управління країною під час відсутности в. кн. Склад Г. Р. спочатку не був замкнений, лише за Казіміра Яґайловича він стабілізувався; в цей час ч. паніврадних доходило до 80. Після Люблинської унії Г. Р. стала занепадати, і її компетенції перебрав вальний сойм. [Л. О.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]