Грабовський Павло (1864Ч1902), псевд. Павло Граб, поет, журналіст і критик, родом із Слобожанщини. За участь у рев. народницькій орг-ції Г. спершу був виключений із Харківської Духовної Семінарії (1882), згодом заарештований (1886) і засланий до Іркутської губ.; за дальшу рев. діяльність 1889 знову увТязнений, після 3 1/2 рр. тюрми оселений в Якутській обл.; з 1899 жив на засланні в Тобольську, де й помер. Підтримуючи звТязок із Галичиною, друкувався в журналах лЗоря╗, лНарод╗, лЖиття і Слово╗, лЛНВ╗. Поезія Г., принципового противника лчистого мистецтва╗ (ст. лДещо про творчість поетичну╗, 1897 та ін.), присвячена перев, гром. і патріотичним темам; співзвучні мотиви шукав він і в поетів, яких перекладав (Берне, Петефі, Гайне, Некрасов, Михайлов, Рилєєв, Курочкін, Чавчавадзе й ін.). Окремо у Львові вийшли збірки лПролісок╗ (1894), лТвори Івана Сурика╗ (переклади з Сурікова, 1894), лЗ чужого поля╗ (переклади, 1895), лЗ півночі╗ (1896), лДоля╗ (переклади. 1897), в Чернігові 1898 Ч лКобза╗ і поема лХома Баглай╗ (переспів із Р. Бернса). Ряд недрукованих раніше віршів виданий в 1941 в зб. поезій (серія лБібліотека поета╗). [М. Г.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]