За матеріялом, з якого споруджуються Г., розрізняємо земляні (найстаріші) з однорідного чи різнорідного ґрунтів, а за способом будування � насипні, або намильні, кам�яні, бетонні й залізобетонні. дерев�яні (наповнені камінням і глиною). Серед великих і сер. найбільше Г. з бетону, які за конструкцією можуть бути гравітаційні, в пляні прямо- або криволінійні (Запорізька Г.), аркові (передають горизонтальний тиск води на береги) й контрфорсні. Щодо пропуску води є глухі й водозливні Г.: перші, звичайно земляні, не допускають, а другі роблять можливим перелив води через гребінь Г.

Г. існують з найдавніших часів. Перші відомості про Г. на Україні походять із 13 в. До 20 в. це були земляні або дерев�яні Г.; їх будували, щоб надавати руху водяним млинам і тартакам, для ставів і для меліорації. Лише з розвитком пром-сти, з заснуванням Г. для гідроелектростанцій, з удосконаленням виробництва бетону й залізобетону та механізацією будівництва, Г. набрали широкого розвитку. В 1920-их і 30-их рр. на Україні були споруджені малі й сер. Г., використані для електрифікації міст і сіл. Велике значення мало спорудження Запор, греблі на Дніпрі в 1927�32 рр. Ця гребля, тоді найбільша в Европі, архітектурно одна з найкращих у світі, збудована на Гранітному підґрунті й положена між скалистими берегами Дніпра; вона має криволінійну форму з радіюсом 600 м, довж. її 760,5 м (водозливна частина 611 м). висота 64 м, напір води становить бл. 40 м. Водозливна частина греблі поділена 49 биками на 48 рівних прогонів, прикритих плоскими масивними щитами � затворами 9,7 м висоти і 13,6 м ширини. Бики дають опору затворам і одночасно становлять естакаду, по якій проходить металевий міст, що пов�язує обидва береги Дніпра. З боку гор. б�ефа на верху биків простягається �службовий� металевий міст із рейками, по яких пересуваються сильні підіймальні крани для піднесення й спущення щитів. З лівого боку греблі проходить трикамерна шлюза; на правому березі збудована гідроелектрична станція. Знищена німцями в 1943 р., вона була відбудована 1944�50 рр. Гол. інж. Запор, греблі був П. Непорожній, архітектурну частину Запор, греблі проектували В. Веснін, Н. Коллі, Г. Орлов, С. Андрієвський. Реконструкцію здійснив Г. Орлов (див. також Дніпрельстан).

Крім Запор., великі Г. на Україні є в Кахівці, де в 1951�56 рр. споруджено на Дніпрі бетонну водозливну греблю, 450 м довжини, 32,7 м висоти (висота до верху водозливу 21 м), шир. (без водобою) 46,5 м, і глуху земляну греблю � 1200 м руслової довж. і 30 м висоти. Обидві Г. становлять одне ціле: бетонна продовжує земляну. Бетонна Г. складається з 28 прогонів і в пляні прямолінійна; бетонні споруди Кахівської греблі потребували 650 000 м³ бетону, 30 000 т арматури і 10 000 т металевих конструкцій. Через Кахівські Г. проходять 2 шляхи: зал. і автомобільний 3 кляси (див. також Каховський гідровузол).

В стані будування є великі Г.: на Дніпрі � Кременчуцька й Дніпродзержинська, на ріках Молочній, Дінці, на Дністрі б. Дубосар і низка менших (див. також Водоймища).

До малих і сер. Г., відбудованих після війни або збудованих наново, належать м. ін. збудовані для с.-г. вжитку бетонні: Корсунь-Шевченківська (архітект А. Доліщинський), Житомирська на р. Тетерів 1953 р. (М. Стайничук), в с. Летава на Збручі, в с. Стеблеве Черкаської обл., в с. Кунцево на р. Ворсклі Полтавської обл. й ін.; серед земляних Г.: Глібочківська (напір 11,2 м) на р. Росі, �Червоне руно� (напір 5,8 м) Ворошилоградської обл., �Комуніст� (напір 5,2 м) в Одеській обл. й ін. На зах. землях більші Г. є в Ужгороді на р. Уж і збудована 1956 р. найбільша на всю Зах. Україну бетонна на р. Тереблі б. Вільшан на Закарпатті.

Дослідження Г. провадить Ін-т Гідрології й Гідротехніки АН УРСР та Укр. Ін-т Гідротехніки й Меліорації.

Література: Днепрострой. Современная архитектура, VI. М. 1929; Березинский А. Затворы гидротехнических сооружений СССР. М. 1936; Близняк Е., Гришин М., Березинский А., Семанов Н., Ахутин А. Гидротехнические сооружения, І. П. 1938; Орлов Г. Днепрогэс возрождается. Архитектура и Строительство, ХХІ-ХХІІ. 1946; Гришин М. Гидротехнические сооружения, І-ІІ. М. 1947�19; Анисимов Н. Плотины. М. 1947. [А. Жуковський]