Громадянські права, також громадянські свободи; сукупність основних прав громадянства, що забезпечують особисту свободу й дають можливість участи в керуванні гром. і держ. справами. Г. п. звичайно Гарантуються конституцією. До революції Г. п. на укр. землях були визначені законодавством держав, до яких належали українці; в Росії вони були максимально обмежені, в Австро-Угорщині з 1848, а власне з 1861 рр. гол. особисті і політ. свободи визнавалися, але принцип загальности і рівности не був повністю застосований. Конституція УНР з 29.4.1918 забезпечувала такі особисті свободи: незайманість особи і домашнього вогнища (за винятком судового вирішення), таємниця листування, свобода місця перебування, і політичні права активних і пасивних виборів, свободи слова, друку, сумління, організації, страйку. Більшістю цих прав могли користуватися всі мешканці УНР, а повнота Г. п. належала тільки укр. громадянам обох статей по закінченні 20 рр. життя. Тимчасова конституція гетьманського уряду в основі зберегла особисті свободи, додаючи до них ґарантію приватної власности та політ. свободи друку, зібрань, організації; опозиція проти уряду була дозволена. За Директорії УНР, як і на території ЗО УНР, основні Г. п., не зважаючи на винятковий стан війни, були так само забезпечені. В конституціях УССР формально зафіксовані Г. п.; спочатку вони визнавалися тільки за трудовим елементом, а з 1936 р. і за всіма громадянами. До основних прав громадян належить право на працю, відпочинок, на освіту, забезпечення на старість, незайманість особи і мешкання, та політ. свободи слова, друку, зборів і маніфестацій. Усі ці Г. п., записані в конституцію УССР (статті 98109), мають лише теоретичне і пропаґандивне значення. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|