Монета на Україні. Найдавнішими монетами, що трапляються на території Сх. України, є монети грец. міст на узбережжях Чорного моря, гол. чином міст на півн. узбережжі Ч Тири, Ольвії, Херсонесу Таврійського, Пантікапея й ін., і монети Воспорського царства, Ч але також і міст на малоазійському і зах. узбережжі. Час цих монет: 6 в. до Хр. Ч 4 в. по Хр. Проте, знахідки їх, за винятком монет міст малоазійського узбережжя часу понтійського царя Мітрідата Евпатора, трапляються рідко і, крім окремих випадків, лише недалеко від берегів Чорного моря.

Зате в надзвичайно великій кількості були в обігу по всій Україні (гол. на ПодніпровТї і ПодністровТї) рим. срібні монети, денарії імператорського часу 2 пол. 1 в. по Хр. і всього 2 в., особливо денарії цього останнього. Досі в науці зареєстровано понад 1000 знахідок Ч скарбів і поодиноких монет Ч на просторі всієї України із заг. ч. бл. 30 000 примірників монет, але це безумовно тільки невелика частина всіх знахідок. В народі денарії Ч знахідки відомі під назвою лІванові голівки╗ (через подібність бородатих голів рим. імператорів 2 пол. 2 в. по Хр. Ч Л. Вера, М. Аврелія та Коммода Ч до відрубаної голови Івана Христителя). В обігу денарії були тут щонайменше протягом 2Ч5 вв. Знахідки на Сх. Україні рим. монет пізнішого часу Ч 3Ч5 вв. Ч виняткове явище.

У 6Ч7 вв., мабуть у звТязку з діяльністю антів, на Україні зТявляються в невеликому ч. візант. срібні монети лгексаграми╗ та мідяні лфолліси╗ (=40 нуммій) і менші номінали.

Протягом 9, 10 і поч. 11 вв. (до 1015 р.) великим потоком ідуть у Сх., Півн. і Сер. Европу (до р. Ельби) з мусулманських країн Азії, Півн. Африки й Еспанії срібні монети лдиргеми╗. Чимало їх було в обігу в лісовій і лісостеповій смугах України. Тепер вони трапляються в знахідках скарбами і окремо. В обігу диргеми лишаються до пол. 11 в., вживаючися, видимо, гол. чином на вагу. Одночасно з ними в обігу є невелика кількість срібних візант. лміліарісіїв╗ та ще менша кількість зах.-евр. лденарів╗.

Після прийняття християнства Володимир В. (980Ч1015) карбував золоті монети Ч лзлато╗ і срібні Ч лсеребро╗. Разом із ним карбували свою монету (тільки срібну) його син, Ярослав Новгородський (імовірно в Новгороді) та його небіж, Святослав Турівський, і, мабуть, ще хтось із синів Володимира, зокрема князь з іменем, начебто, Петро. Як показує докладне вивчення складу монетних скарбів, в яких, разом з ін. монетами, були знайдені й найдавніші монети Київської держави, всі ці монети карбовано не пізніше 1020 р. Отже, віднесення деяких із цих монет до внуків і навіть до пізніших нащадків Володимира В., як це робить дехто з укр. учених, відкидається незаперечними нумізматичними фактами. Імовірно, що це карбування мало на меті не цілі грошового обігу, а урочисте виявлення, згідно з стародавніми нормами візант. права, суверенности нової христ. держави й й частин. Цим пояснюється й дуже обмежений маштаб карбування, особливо Володимирового лзлата╗ і деяких гатунків лсеребра╗.

Поруч з імпортованими араб. диргемами в обігу були місц. лкунні╗ Г. Як доводять назви деяких грошових одиниць, згадувані в різних письмових джерелах Київської Руси Ч лкуна╗, лвеверица╗, лвекша╗, Ч це були, видимо, хутра або шкірки хутрових тварин, куниці й білки. Ін. номінали лкунної╗ системи, лногата╗ і лрезана╗, не є прямими назвами тварин і можуть бути тлумачені подвійно: і як хутрові, і як металеві Г. Більш прийнятною є думка, що лногата╗, принаймні для 9, 10 і частини 11 в. Ч це араб. диргем (може пол. диргема), а лрезана╗ Ч пол. або ще менша частина диргема. Усі номінали кунної системи обТєднувалися лічильною одиницею лгривнею╗ в такому співвідношенні: лгривня╗ в письмових джерелах лгривна╗) == 20 ногатам або = 25 кунам, або = 50 резанам (пізніше, з 12 в. = 50 кунам) або = 100 (це здогадно) веверицям-векшам.

Хоч питання про реальну суть кунних Г. остаточно не розвТязане, проте доводиться думати, що принаймні з 2 пол. 11 в. до пол. 14 в. всі кунні номінали були Г. Ч хутрами або шкірами, бо ніяких металевих Г. (крім важких срібних зливків-гривень) у цей період на Україні взагалі не було, кунні ж номінали постійно згадуються в джерелах того часу. Повідомлення ряду чужоземних письменників підтверджують хутрово-шкіряну суть кунних Г. у той час. Зокрема пер. учений Ахмед Туський (за найновішими даними Ч Наджіб Хамаданський, тобто з м. Хамадану) у своєму творі лЧудеса творіння╗ 1160 р. по Хр. каже: лі у руських шкіряні гроші, шкірки білок (сірих), а не диргеми, і шкіри без хутра з передніми і задніми лапками і кігтями╗.

Протягом 12Ч13 вв., мабуть, щоб запровадити у грошовий обіг, принаймні для значних фінансових операцій, твердішу й певнішу валюту, ніж: кунні Г., виробляються срібні зливки Ч лгривні╗, різної форми і ваги. Це т. зв. лкиївські╗, лчернігівські╗ і паличкоподібні, новгородського типу, гривні.

У 14 в. відновлюється карбування монети на території України для певних частин її, але чужими урядами. У Галичині, після опанування її Польщею, Казімір III (1333Ч70) і його наступники, Людовік Угорський (1370Ч82) і Володислав Яґайло (1386Ч1434), також і намісник Людовіка Угорського в Галичині Володислав Опільський (1372Ч78), карбували у Львові срібні лквартники╗ з гал. гербом і написом Уmoneta RuscieФ (Russie) і мідяні монети лпули╗. Володислав Яґайло карбував у Львові також срібні півгроші з написом Уmoneta LemburgensisФ (повністю чи в скороченні) Ч лмонета Львівська╗.

Після приєднання до Литви сх.-укр. земель на поч. 1360-их рр. у Київському князівстві, як удільному лит. князівстві, карбують срібні лденари╗ (назва умовна) кн. Володимир Ольґердович (1362Ч94), містячи на них свій герб і напис лВолодимирово╗ (або лВолодимирь╗), а також незТясований кн., що його імТя на подібних же денарах читають як лРоман╗ (напис, начебто, лРомЬнино╗, лРоманово╗). Приєднання до Литви відкрило широкий шлях на Україну чес. лпразькім Г.╗ (Grossi Pragenses), що були в той час гол. засобом грошового обігу в Литві. На укр. територію надходять у великій кількості Г. Ч за укр. джерелами лгроші широкі╗ Ч короля Вацлава IV (1378Ч1419), карбовані із срібла 600Ч650 рго тіїїе, вагою пересічно 2,60Ч2,70 г. їх знаходять скарбами і окремо на просторі всієї України, частіше на Правобережжі. Інколи разом із ними в скарбах трапляються окремі монети попередників Вацлава IV: Вацлава II (1283Ч1305), Яна Люксембурзького (1310Ч46) і Карла І (1346Ч78); Г. останнього Ч частіші. Час обігу лпразьких Г.╗ на Україні: 14Ч15 вв.

Крім цих Г., в обігу були різноманітні ін. срібні монети, як от ранні лит., поль., денари Володимира Ольґердовича, ґенуезько-тат. ласпри╗ (з м. Кафи у Криму), золотоординські лдиргеми╗, кримські лакче╗ тощо. Всі вони трапляються, гол. чином, у скарбах із лпразькими Г.╗, а золотоординські диргеми Ч також: і окремими скарбами.

У 15Ч16 вв., поруч із деякою кількістю лпразьких Г.╗ та ін. чужоземних монет, в обігу була поль. і лит. монета, з часу Люблинської унії 1569 р. однакова щодо вартости (до унії поль. гріш становив 4/5 лит. гроша), але зовнішньо подекуди з певними відмінностями. Це були гол. чином півгроші, а в меншій кількості й ін. номінали: шостаки (6 грошів), трояки (3 гроші), гроші, третяки (3 денари), денари тощо. Ходила також подібна монета підвладних Поль.-Лит. державі монетарень Пруссії, міст Ельбінґу, Гданську, Торна, Всхови, Познані і прибалтицьких міст.

Незвичайний розвиток монетної справи за королювання в Польщі Жигмонта III (1587Ч1632) і значний приплив до неї з країн Сер. і Зах. Европи, в той час і пізніше, золотої і грубої срібної монети Ч дукатів і талярів Ч великою мірою відбилися на грошовому обігу України. В ньому зТявилося багато поль. і чужоземної монети, як тих Гатунків, що їх карбовано вже раніше, так і нових номіналів, м. ін. лорти╗ (== 16Ч18 грошів: укр. назва лвурти╗, лурти╗, лверти╗) і, особливо, лпултораки╗, 1 1/2 гроша (1614Ч27 рр.), що на Україні дістали назву лчехів╗. Не зважаючи на низьку якість лчехів╗ (особливо в 1521Ч27 рр.), вони відіграли першорядну ролю у внутр. обігу України й трималися в ньому понад століття, аж до остаточного витиснення поль. монети російською.

Для значних фінансових операцій служили золоті монети лдукати╗ (лчервоні золоті╗), гол. венеційські (лцехіни╗), угорські і Сполучених Нідерляндів, та високоякісні срібні таляри різних гатунків, здебільшого з Есп. та Сполучених Нідерляндів.

У другій пол. 17 в. до Жигмонтової монети, що й далі була в обігу в поль. землях і на Україні (за Владислава IV карбовано тільки таляри, та й то порівняно небагато), приєдналася поль.-лит. монета Яна-Казіміра (1648Ч68), Михайла Вишневецького (1669Ч76) і Яна Собеського (1676Ч96). Серед цієї монети найголовнішими були: срібні, низької якости, лзолоті╗ (лзлотувки╗) рр. 1663Ч66 з офіц. вартістю 30 грошів, відомі під назвою лтинфів╗ (також: лтимфів╗), і мідяні шеляги (соліди), т. зв. лборатинки╗ 1659Ч66 рр. Своєю внутр. малоцінністю, що різко розходилася з офіц. курсом, ці обидва гатунки спричинялися до великих замішань всюди, де були в обігу.

На Лівобережжя в той час надходили в дедалі більшій кількості моск. Г.: срібні копійки царів Михайла Федоровича (1613Ч45) і Олексія Михайловича та їх наступників і мідяні копійки Олексія Михайловича 1660Ч63 рр. З останніми, через їх внутр. безвартісність, населення повело завзяту боротьбу. Незабаром вони були вилучені з обігу і в Росії, і на Україні. Але й до срібних копійок укр. населення ставилося негативно, бо хоч їх і карбовано з високоякісного срібла зах.-евр. талярів, та через свою дрібність вони були дуже незручні в обігу і, до того ж, не мали кратних номіналів. Спроба моск. уряду випустити в 1686Ч87 рр. для часткової заміни копійок і старих поль. лчехів╗ т. зв. лсєвські чехи╗ (їх карбовано в м. Ссвську, майже на кордоні України й Московщини), з певною подібністю до Жигмонтових чехів, що їх уже не вистачало в обігу, не мала успіху через низьку якість нових чехів, яка була наслідком злочинної діяльности виконавців цієї операції. Довелося ці чехи вилучити з обігу й відновити обіг старих Жигмонтових чехів.

Петро І, провівши на поч. 18 в. ґрунтовну реформу рос. монетної системи на зразок зах.-евр. систем, вирішив замінити новою монетою всю поль.-лит. і чужоземну монету на Україні. Коз. літописець С. Величко у своєму лЛітописі╗ розповідає, що Петро І л...послЬ баталіи Полтавской зо Шведом, монету старовЬчную Полскую зо всеи Малои Росіи, то есть леви, орлянки, чвертки, полталярки, орти, тимфи, шостаки, шаги, чехи, осмаки и лядскіи зо всеи Малои Росіи вивелъ й вигубылъ; тилко таляров да червонихъ памятка осталася; а натомЬстъ своею мЬдною и срЬбною дробною и твердою, краснимъ кунштомъ изданною, наполнилъ Малую Росію монетою╗. Проте, це повідомлення не цілком відповідає дійсності. За даними ін. джерел того часу і за складом відповідних монетних скарбів, поль.-лит. і деяка ін. чужоземна монета були в обігу на Україні, поруч із рос., ще принаймні до 30-их рр. 18 в., а почасти й пізніше. Лише з поч. 19 в. можна говорити про повну заміну в грошовому обігу України будь-якої чужоземної монети російською. Але окремі монетні назви, як от лзлотий╗ (або лзлот╗), лшаг╗ та ін., застосовуючися до певних номіналів рос. монети (лзлотий╗ = 15 копійок; лшаг╗ == 1/2 копійки), збереглися в деяких місцевостях України аж до революції 1917 р.

У відновленій Українській Державі 1917Ч20 рр. монети не карбовано зовсім з огляду на важкі обставини того часу. В УРСР, як і в ін. республіках, що входять до складу СРСР, в обігу перебуває монета, однакова для всього Союзу РСР. [В. Шугаєвський]

Гроші в Українській Державі 1917Ч20 рр. З держ. життям на Україні в 1917Ч20 зТявилися і власні укр. гроші, паперові, з емблемами держави та укр. написами. Зразки для грошей робили: Нарбут, Кричевський, Красовський, Мозалевський, Приходько, Романовський. Середа. Рахування провадилося на карбованці й на гривні (карбованець == 2 гривням, гривня = 100 шагам); вартість карбованця прирівнювано до 17,424 лдолі╗ (1 доля = 0,044 гр) щирого золота. Ухвалою Укр. Центр. Ради з 19.12.1917 р. ст. ст. надруковано перший держ. кредитовий білет вартістю 100 карбованців; в обігу він зТявився 24.12.1917 р. ст. ст. (розмір 167 x 103 мм, напис чотирма мовами: укр. спереду, рос., поль. й жид. на звороті). В обігу були білети вартістю 10, 25, 50, 100, 250 і 1 000 карбованців.

Законом Укр. Центр. Ради з 1.3.1918 р. валютною одиницею стала гривня. В обігу були лдерж. кредитові білети╗, вартістю 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень, лрозмінний знак держ. скарбниці УНР╗, вартістю 5 гривень, і 3,6% лбілети держ. скарбниці╗, вартістю 50, 100, 200 й 1000 гривень. Гривні всіх вартостей, за винятком надрукованих у Станиславові 5 гривень, були надруковані в держ. друкарні в Берліні. Добірна якість матеріялу й солідне техн. виконання не дали змоги їх підробляти. Дрібна розмінна монета, шаги Ч 1/100 гривні, була друкована тими самими клішами, що й поштові марки, тільки на картоні, з написом на зворотному незаґумованому боці: лходить нарівні з дзвінкою монетою╗. В обігу були 10, 20, 30, 40 і 50 шагів.

З укр. держ. грошей лише 25 карбованців першого випуску й шаги всіх вартостей не мають водяних знаків.

Недостача потрібної кількости розмінної монети й різні ін. обставини викликали появу окремих міських грошей із різними назвами (лбони, чеки, розмінні знаки, розмінні білети╗ й т. ін.) Ч по різних містах України. Зокрема на Волині мали свої гроші: КремТянець (розмінні білети вартістю 1, 3 і 5 карбованців), Дубно (чек вартістю 10 карбованців), Луцьке (розмінний знак вартістю 20 гривень), Житомир (розмінні білети вартістю 1, 3, 5 карбованців), у Галичині Ч Броди (знак грошовий вартістю 1, 2, 5, 10 і 20 гривень), Золочів (гривні вартістю 5 і 10 гривень), Тернопіль (бони вартістю 2, 10, 20 і 50 гривень), Збараж (бони вартістю 1, 5 і 10 гривень), Сокаль (бон вартістю 1 гривні). Оригінальним явищем були й різні роди грошей, що їх видавали або штемплювали повстанські загони. [За М. Гнатишаком]

Література: Толстой И. Древнейшие русские монеты великого княжества Киевского. П. 1882; Марков А. Топография кладов восточных монет (сасанидских и куфических). П. 1910; Gumowski M. Podrъcznik Numizmatyki Polskiej. Кр. 1914; Шугаевскмй В. Монета и девежный счет в Левобережной Украине в 17 в. Чернігів 1918; Сиверс А. Топография кладов с пражскими грошами. Труды нумизматической Комиссии РДИМК, II. П. 1922; Bauer N. Die Silber- und Goldbarren des russischen Mittelalters. Numizmatische Zeitschrift, neue Folge, XXIIЧXXIV. Відень 1929, 1931; Кропоткин В. Клады римских монет в Восточной Европе. Вестник Древней Истории, І. 1951; Шугаєвський В. Монета і грошова лічба на Україні в 17 ст. Наук. 36. УВАН, Нью-Йорк 1952; Кропоткин В. Топография кладов римских и ранневизантийских монет на территории СССР. Вестник Древней Истории, III. 1954.