Григоріїв Никифор (18831953), гром. та політ. діяч, публіцист і педагог, родом із Київщини. Чл. ТУП, співр. Ради і тижневика Маяк (псевд. Г. Наш). 1917 активний діяч УПСР, чл. Центр. Ради, один із українізаторів війська, гол. Ради Солдатських Депутатів Київської військ. округи; 1918 мін. освіти в уряді Голубовича, за гетьманату чл. Укр. Нац. Союзу; 1919 чл. Трудового Конґресу, керівник пресової служби Армії УНР; чл. ЦК УПСР, виступав проти боротьбістів. З 1921 на еміграції, в Празі один із діячів Укр. Громадського Комітету, заступник його гол., співзасновник, пізніше дир. і проф. Укр. Соціологічного Ін-ту. З 1938 в ЗДА, з 1949 керівник укр. відділу Голосу Америки. Журналіст, популяризатор, автор ряду праць, зокрема на соціологічні теми, м. ін. Основи націознання, Укр. нац. вдача, Державознавство, Соціялізм і нац. справа, споминів Руїнники... (1938), Весна укр. революції (1938) і ін.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|