Гриневичева Катря (18751947), уроджена Банах, письменниця і гром. діячка. Нар. в Галичині, освіту дістала в Кракові, до укр. літератури звернулася під впливом В. Стефаника й І. Франка; містила поезії в ЛНВ й Буковині. 190911 редагувала дитячий ж. Дзвінок. В 191517 вчителювала в таборі укр. виселенців у Гмюнді (Австрія). Співр. видань Союзу Визволення України, 1918 ред. газ. Укр. Слово; дописувала до багатьох, зокрема жін., укр. часописів. 1922 була обрана гол. центр. обєднання укр. жіноцтва Галичини й Волині Союзу Українок. Померла на еміграції в Берхтесґадені (Баварія). Г. написала цикл Леґенди й оповідання, зб. оповідань та нарисів По дорозі в Сихем (1923), повість Непоборні (1926) власне серію новель про гал. виселенців, згодом відомі романи з сюжетами із княжої доби: Шоломи в сонці (1929) і Шестикрилець (1935). Літ. спадщина Г., що багато друкувалася в пресі, ще не зібрана повністю. Г., майстерність якої виявляється зокрема в стилізації нар. мови й тонкій архаїзації лексики іст. романів, є одним із найвидатніших представників прози укр. модернізму. [М. Г.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|