Губні звуки, приголосні, вимовлювані при пасивності низько положеного язика тим, що струм повітря прориває перепону, створену стуленням губів (проривні дзвінкий б і глухий n, комбінаторне м�якшені перед і), або проходить крізь вузьку щілину між горішніми зубами й долішньою губою (протисні ф, глухий, уживаний тільки в чужих словах і чужий більшості укр. говірок, почасти дзвінкий в) або двома губами (в по голосних, з якими воно творить фонетичне, але не фонологічно, дифтонг, факультативне в ін. позиціях). Пом�якшене в існує лише в кількох словах після пом�якшеного приголосного перед а (цвях, свято). Ствердіння Г. з. помічається в укр. рукописах уже 11 в.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]