Особливості Г. г.: Ы. Сі з е, о (ньіс: нести, носа); але Ч особливо після губних Ч над Черемошем ще: й, и з о (вин, вин, лвін╗); 2. мТяка вимова шелесних (чьорт, шьум) та зміна груп шч, ждж на шьшь, жьжь (шьшьо лщо╗, дожьжьу лдощу╗); 3. збережена вимова лсереднього╗ (півмТякого) л (мол^ьоко) та мТякого рь у визвуці складів (писарь) і на місці праслов. г (верьх); 4. мТяка вимова груп: кьи, ґьи, хьи, кье, ґье, хье (рукьи, сухье); 5. зміна Са (і рідше давнього йа) в Се (йе) (жьель лжаль╗, пйекь лпТять╗; йевір лявір╗, бойети си, бойати си лбоятися╗); 6. відсутність вставного ль після губних (робйу, але: робльений); 7. дорсальна вимова помТякшених ть, дь як кь, rь (кьіло лтіло╗, ґьід лдід╗); 8. корональна (лполтавська╗) вимова помТякшених зубних приголосних с^ь, з^ь, ц^ь, дз^ь; 9. стверднення кінцевих -сь, -зь (цес лцей╗, кріз лкрізь╗) і ць, сь у наростках: -ец, -ица, -цкьий, -скьий (хд^ьопец; мол^ьодица; панцкьий; хл^ьопскьий; але на півд. заході тут: -ц^ькьий, -с^ькьий); 10. обнижена вимова наголошеного и наближено до е (си^ен); вимова е в сусідстві р наближено до а (тре^аба лтреба╗); 11. вимова груп: хв як ф (фал^ьити лхвалити╗); дн як нн (онна); бн як мн (срімний); тль, дль як кль, ґль (верькльух лколоворот╗, ґлье лдля╗); рл^ь як л^ьл^ь (на півдні: Ч ол^ьд^ьица лорлиця╗); 12. задньопіднебінна вимова н у групах нк, нґ (тоцко лтонко╗); 13. відсутність подовжених приголосних у формах типу: з^ьілье лзілля╗; 14. подекуди енерґійний приступ при вимові назвучних голосних (идет ліде╗); 15. міжслівна фонетика типу: с^ьньіх падет, цез рік лцей рік╗; 16. вимова приростка ви як ві- (вібраў лвибрав╗); 17. чітке розрізнювання закінчень відміни твердого й мТякого типу імен (земл^ьеў Ч рукоў; на кони Ч на стольі; цего Ч того; синего Ч доброго); 18. поширене закінчення Ч іў (-иў) в родовому множини жін. іменників (бджьольіў, церьквіў); 19. енклітичні форми займенників: ми, ти, си лмені, тобі, собі╗; мньи, ньи, мйи, мі лмене╗, кьи лтебе╗, си лсебе╗; 20. дієслівні форми типу: берет Ч берут; питайет, питат (над Черемошем) питайут; ходит Ч хоґье лходять╗; беремо, берем (на сході) береме (на півн. зах.); минулий час: ходиў сме, -йес; ходил^ьи смо (на сході: ходил^ьим), -сте; умовний спосіб: ходйу бих; майбутній час: му ходити (рідше: буду ходити); хоґьу, носьу, вижьу, хожьу; 21. кличні форми власних імен з пропущенням післянаголосових складів: Ю! лЮрку╗, Пара! лПараско╗; 22. творення третього ступеня прикметників із слівцем май (май високьий); 23. наголосові й лексичні особливості (несу, тельи, пиўница, комар); рум. позичення на півд. сході і угор. на заході. [О. Горбач]