Гуцульський Бескид, частина Бескидів, положена між долиною Прута на зах. і Сучави на півд. сх., між берегом Карпат на півн. сх. і Жабівсько-Селетинською улоговиною � частиною Сер. Карп. улоговини � на півд. зах. Г. Б. підноситься високим (300�400 м) гострим берегом над Підкарпаттям. Висота хребтів підноситься з 700�800 на березі гір до 1300�1500 м у глибині. Найвища частина Г. Б. на півд. зах. (хребет Лисина � 1 464, Гордий � 1 478, Біла Кобила � 1473, Каменистий � 1369, Ігрець � 1313) нагадує своїм краєвидом (зокрема виразні верхи, �цекота�) сусідні Ґорґани. Як і в ін. Бескидах, в Г. Б. чергуються поздовжні хребти з поздовжніми долинами (ґраткова будова); широкою долиною є Ославсько-Березовська рів-на півн. зах. Поперечні долини Прута, Черемошу і Сучави, Пістинки й Серета ділять Г. Б. на кілька груп. Г. Б. заселений укр. плем�ям � гуцулами. Як і на всій Гуцульщині, оселі тут розпорошені й сягають до найбільших висот, ліси у великій мірі зайняті пасовищами й сіножатями, гол. рід госп-ва � тваринництво. Густіше заселена й більш збезліснена зах., гал., частина Г. Б., бо на сх., буковинській, сильний розвиток великої посілости перешкодив вільній колонізації: в гал. частині рілля становить 9%), сіножаті й пасовища 54%, ліс 34%, густота населення � 72; для бук. частини відповідні числа: 8, 26 і 64% і густота � 47. Містечка лежать на березі гір (Делятин, Печеніжин, Пістинь, Косів, Кути, Вижниця). [В. К.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]