Гуманізм, має два значення. Заг.: визнання абсолютної гідности людини, що завжди мас бути метою, але ніколи не засобом лише для досягнення якоїсь мети. Зокрема христ. гуманізм репрезентований у старій Україні такими творами, як Ізборник 1076 р., твори Володимира Мономаха, житія (напр., деяких печорських святих, м. ін. св. Теодосія), в 16 в. Іваном Вишенським, у 18 в. Сковородою. Можемо говорити про христ. Г. тих письменників, у яких це один з основних мотивів їх світогляду: у І. Котляревського, Г. Квітки, Т. Шевченка. Пізніше приєднуються й ін. мотиви: безрелігійна філантропія, соціяльні мотиви і т. д. Такі відміни Г. наявні у М. Драгоманова, Лесі Українки, І. Франка й більшости народницької укр. літератури. Г. у вужчому сенсі це інтерес до людини в добу ренесансу й звязана з цим висока оцінка та студії античної літератури. Цей тип Г. прийшов на Україну з запізненням лише в 16 в. й поширився в сер. 17 в. До 17 в. належить і ширше знайомство українців із типовими представниками ренесансу. Відомі тут були м. ін. Дж. Боккаччіо, Л. Валла, Дж. Кардано, Дж. Бруно й ін., зокрема Еразм Роттердамський. В 17 в. зах. Г. злився на Україні з барокком. [Д. Ч.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|