Єфименко Олександра (1848�1918), уроджена Ставровська, дружина Петра, родом з Росії; видатна дослідниця іст. України, почесний доктор Харківського Ун-ту. Досліджувала звичаєво-правний устрій і побут селян півн. Росії, згодом посвятилася студіям укр. історії. Авторка численних праць, гол. з політ. іст. та про соц. устрій 17�18 вв., про культ. життя давньої України, укр. літ. (про Сковороду, Котляревського, Гоголя, Шевченка). В 1907�18 рр. викладала іст. України на Вищих Жіночих Курсах у Петербурзі (Бестужевські курси). Широку популярність мали її заг. курси: �История украинского народа� (1906; укр. вид. за ред. і з доповненнями Д. Багалія, 1922), �История Украины и ее народа� (1907). Ряд наук. праць Є. опубліковано в зб. �Южная Русь� (І�II, 1905), м. ін. про давні форми землеволодіння на Русі, податки в лит.-руську добу, копні суди, укр. шляхту 18 в. тощо. Праці Є. відзначаються яскравим викладом, солідною документацією й оригінальними поглядами, гол. на соц. процеси іст. України. Оцінку праць Є. дали І. Джиджора в �ЗНТШ� (т. LХХІ, 1906) і Д. Багалій в �Записках УАН� (т. І, 1919).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]