Жанрове малярство
, зображення типових сцен щоденного життя, звичайно сучасного мистцеві; укр. Ж. м. тісно звязане з побутовим мистецтвом, яке зображує перев. сел. побут. Побутові сцени зустрічаються вже в скитському мистецтві, на фресках київ. Софії (11 в.), але означення Ж. м. прищепилося у звязку з евр. станковим малярством і датується на Заході 1516 вв., на Україні 18 в.Побутові сцени О. Венеціянова, а потім В. Штернберґа (Великдень на Україні), І. Сошенка (Хлопці рибалки) й ін. прокладають шлях для Ж. м., що його повний розвиток повязаний з появою Т. Шевченка, якого слід вважати попередником і духовим батьком пізніших передвижників, що були типовими представниками Ж. м.
З появою передвижників Ж. м. набуває великого поширення: К. Трутовський (Український ярмарок, Дівчата біля криниці), І. Рєпін (поруч з ін. картинами, жанрові сцени Вечерниці, Сільський музика), М. Бодаревський (Весілля на Україні, 1888) й ін.; популярні сцени нар. жанру М. Пимоненка (На перелазі тощо). Пізніше залишили твори з побутового жанру М. Мартинович, І. Їжакевич, С. Васильківський, Ф. Красицький, А. Ждаха, Ф. Кричевський, О. Кульчицька, І. Труш, Й. Бокшай, О. Курилас, І. Северин, О. Мурашко, А. Петрицький, Ю. Киянченко та ін.
В першій пол. 20 в. (часи впливу зах. експерименталізму) побутовий жанр на Україні занепадає і виступає часто тільки як претекст до формальної стилізації, передусім у графіці, напр., іст. жанр Е. Козака, М. Бутовича, Г. Мазепи. На еміграції в Ж. м. працювали М. Дмитренко, Д. Поторока. В УС.СР Ж. м. широко пропагується як вияв соц. реалізму, зокрема в творчості нового покоління мистців: М. Божій, Г. Томенко, К. Тимощук, Т. Яблонська, М. Чепик, І. Юхно, М. Дерегус й ін. [Я. Гніздовський]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|