Жданов
(VI18), до 1948 Маріюпіль, м. над Озівським м., порт Донецького басейну, важливий осередок важкої пром-сти, 273 000 меш. (1956). Ж., заснований 1770 р. грец. переселенцями з Криму (див. Греки), став незабаром важливим торг. осередком Приозівя (вивіз збіжжя) і пов. м. Сильніше розвивається Ж. з побудовою залізниці 1882, яка звязала його з Донецьким басейном, і нового порту (188789); з того часу з Ж. вивозиться насамперед вугілля, на другому місці збіжжя; його вантажообіг підноситься з 0,1 млн. т в 1890 р. до 1 млн. в 1900 і 2 млн. в 1912 р. З кін. 19 в. бере свій початок важка пром-сть Ж., що розвивається на донецькому вугіллі, постають трубопрокатний і металюрґійний заводії. 1897 р. Маріюпіль мав 32 000 меш. (разом з портом; з того ч. половину становили українці і росіяни, 21% жиди, 28% греки). В 1923 р. Маріюпіль мав 36 700 меш., в 1926 49 000 (в тому ч. 36,3% українців, 35,5% росіян, 15% жидів, 9,4% греків). Велике зростання Ж. почалося тільки в кін. 1920-их рр., коли завдяки розвитку Донбасу поширився порт і саме м. перетворилося на великий центр важкої пром-сти, ставши її третім осередком на Україні (після Донецького басейну і Придніпровя). Тоді постав у Ж. один із найбільших на Україні і в СССР металюрґійний комбінат Озівсталь, що працює на базі донецького вугілля (віддаль 100 км) і залізних руд з Керчинського півострова (віддаль 220 км) та ряд ін. заводів. Населення Ж. зросло до 227 000 в 1939. Після воєнного знищення Ж. відбудовано.Сучасний Ж., десяте за величиною м. УССР, розташований вздовж моря по обох боках р. Калміюс. Старе м. і теперішній центр лежать на високому березі, який спадає на південь до моря й на сх. до долини р. Калміюс; портова дільниця тягнеться вздовж моря, нові пром. р-ни на сх. березі Калміюса, долину якого займають парки і сади. Головними галузями пром-сти Ж. є насамперед металюрґійна, далі машинобудів., хемічна, харчова, транспортова. До металюрґійних заводів належать, крім згаданого вище комбінату Озівсталь (Азовсталь), збудованого в 193133 рр. в півд.-сх. частині міста, менші старий, реконструйований зав. ім. Ільїча та трубопрокатний ім. Куйбишева (з 1930 р.). Ін. заводи: металоконструкцій, радіяторний, великий судноремонтний, коксохем. комбінат (з 1934 р.), фарбовий (єдиний на Україні ультрамариновий зав.). Ж. найбільший на ігівд. сх. УССР осередок харч. пром-сти, яка використовує місц. с.-г. сировину і рибні ресурси Озівського м. (великі млини, рибоконсервні заводи, мясокомбінат тощо). Менше значення мають будів. і легка (панчішна, швейна) пром-сть.
Ж. є другим після Одеси портом України й найбільшим портом Озівського м., приступним для кораблів, завдяки праці льодоломів, увесь рік; до порту, що є на віддалі 5 км на зах. від давнього порту, веде 10-кілометровий канал, який уможливлює доїзд великим пароплавам; зав. Озівсталь має свій окремий порт. Ж. є морськими воротами Донбасу, через порт вивозиться донецьке вугілля, метал, збіжжя, сіль, машини, довозиться залізна руда з Керчі, чіятурська манганова руда з Поті, цемент з Новоросійська тощо. Вантажообіг Ж. зріс з 2 млн. т в 1912 р. до 2,5 млн. в 1935 і до 8,0(?) млн. т в 1956 р. Значення Ж. як порту ще більше зросло після побудови канала Волга-Дон (безпосередня плавба до Дону, Волги, Каспійського м., Москви тощо).
Ж. поважний культ. осередок: Металюрґійний Ін-т (з 1929 р.), краєзнавчий музей, будується новий міський театр. В околицях Ж., на узбережжях м., санаторії і будинки відпочинку. [В. Кубійович]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|