Жовтнева революція
(Октябрьская революция), больш. переворот 25 жовтня (7.11. н. ст.) 1917 в Петрограді, яким розпочалася соц. революція в Росії й на територіях нерос. народів кол. імперії. Після повалення царату в березні 1917 р. (див. Лютнева революція) та невдалої спроби ген. Л. Корнілова реставрувати монархію Тимчасовий Уряд О. Корейського не міг опанувати ситуацію. Маси бажали припинення війни, далекосяжних соц. реформ, розподілу поміщицької землі, а нерос. народи нац.-держ. автономії й рівноправности, в цілому Ґрунтовних змін в Росії. Уряд натомість, хоч і складався в більшості з соціялістів, волів стримувати революцію, залишаючи проведення ряду радикальних реформ політ. і госп. характеру Установчим Зборам. В противагу до цього большевики й ін. ліві групи, що опиралися на совети роб. і солдатських депутатів, вимагали рев. розвязки. Вони кинули гасло: Вся влада совєтам.Гол. організатором Ж. р. була Рос. Соц.-Дем. Роб. Партія (большевиків), а її ідеологом В. Ленін. Останній закликав большевиків до революції ще в своїх т. зв. квітневих тезах 1917. Напередодні Ж. р. больш. Військ.-рев. Комітет Петрограду, очолений Л. Троцьким, мав під своїм контролем майже увесь ґарнізон війська і робітництво. Вночі 78.11. він підняв збройне повстання й заарештував чл. Тимчасового Уряду. Другий Всерос. зїзд роб. і солдатських депутатів, на якому большевики мали більшість, проголосив захоплення влади сонетами й утворив перший сов. уряд совнарком на чолі з В. Леніном; ін. чл. Л. Грецький, А. Луначарський, О. Риков, Й. Сталін й ін. Совнарком видав ряд декретів (про мир, землю, введення роб. контролю, націоналізацію важкої пром-сти), як також Деклярацію прав народів Росії (15.11.1917), яка проголошувала рівноправність народів і формально визнавала за ними право на самовизначення аж до відокремлення.
До поч. 1918 большевики досить легко захопили владу в більшості міст і губ. Росії. Вони намагалися перекинути Ж. р. й на Україну, але тут вона зустріла значно сильніший опір, ніж в Росії. Місц. больш. сили на Україні в 1917 були дуже слабі (бл. 5000 чл. больш. орг-ції, гол. по містах); вони опиралися перев. на рос. або зрусифікований роб. елемент Донбасу, Катеринослава, Харкова. На Україні влада поступово переходила до Укр. Центр. Ради, що своєю нац. і соц. політикою знаходила широкий відгук серед укр. мас. На поч. Ж. р. на Україні ще існувала і третя сила адміністрація Тимчасового Уряду і Штаб Київ. Військ. Округи, який її підтримував. Перед загрозою виступу рос. правих кіл в Києві Укр. Центр. Рада разом з соц. групами нац. меншостей створила Крайовий Комітет охорони революції, до якого спочатку належали й большевики. Вони з нього вийшли та утворили свій ревком, коли Укр. Центр. Рада відмовилася визнати сов. уряд в Петрограді. В боротьбі між большевиками, силами Тимчасового Уряду й Центр. Ради в Києві 913.11.1917 р. перемогла остання, що призвело до проголошення Укр. Нар. Республіки 20.11.1917. Спроби большевиків здійснити Ж. р. в Києві і в більшій частині України не вдалися. Зате совети роб. і солдатських депутатів перебрали владу в кількох зросійщених містах Донбасу і в Харкові.
Після цієї невдачі большевики й далі намагалися провести переворот і на Україні. Цьому мав послужити скликаний з їх ініціятиви і на доручення Петрограду Всеукр. Зїзд Рад роб., солдатських і сел. депутатів у Києві, що мав проголосити встановлення влади совєтів. Зїзд, на якому переважало селянство, навпаки, висловив довіря Укр. Центр. Раді й відкинув ультиматум Леніна з 16.12.1917, що був втручанням у внутр. справи УНР. Больш. делеґати покинули Зїзд і переїхали до Харкова, де перебували рос. війська В. Антонова-Овсеєнка, що воювали проти Дону. Обєднавшись з делегатами совєтів Донбасу й Криворіжжя, вони назвали себе Першим Всеукр. зїздом рад. 25.12.1917 цей зїзд проголосив сов. владу на Україні, обрав Центр. Виконавчий Комітет України і перший сов. уряд Нар. Секретаріят, у противагу до Укр. Центр. Ради і Ген. Секретаріяту. Цей уряд створено з ініціятиви Петрограду з метою надати укр.-рос. війні, яка саме тоді розпочалася, не міжнар., а клясового характеру, ніби боротьба точилася між двома клясово ворожими урядами України, а не між Сов. Росією і УНР. В січні й лютому 1918 рос. больш. війська зайняли більшу частину України, переносячи т. ч. Ж. р. за кордон Росії (див. також Укр. Радянська Соц. Республіка і ЕУ І, стор. 50508 і 543).
Література: Мазлах, Шахрай. До хвилі. Саратов. 1919. Винниченко В. Відродження нації, II т. Відень 1920; Христюк П. Замітки і матеріяли до іст. укр. революції 191720 рр. ІІІ. Відень 1921; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. М. 192433; Бош Е. Год боротьбы. М. 1925; Институт Маркса Энгельса Ленина. Документы Великой Октябрьской Социалистической революции. М. 1942; Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине, ІIII. К. 1957; Більшовики України в боротьбі за перемогу Жовтневої революції і встановлення радянської влади, зб. ст. К. 1957. [В. Голубничий]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|