Житомир (ІІІ9), обл. м. на сх. Волині, на пограниччі ліс. й лісостеп, смуг, мальовничо розташоване над р. Тетеревом, врізаною в гранітове підложжя; вузол зал. і шосейних шляхів; 95 000 меш. (1956). Ж. згадується вже в 13 в.; 1320 великий кн. Гедимін прилучив його до Литви, і Ж. став оборонним м. В 15 в. занепав, знищений тат. наїздами; з 1569 р. Ж. належав до Польщі, 1648 зруйнований Б. Хмельницьким, з 1668, після вилучення Києва від Польщі, став гол. м. Київ. воєводства. У 18 (частково і в 19) в. Ж. був важливим поль. культ. осередком (осідок римо-кат. єп,, з 1724 єзуїтів і їх шкіл, бернардинів). За Росії Ж., хоч і положений на сх. краю Волині, гол. м. Волинської губ. (з 1804), адміністративно-торг. осередок з невеликою пром-стю. Число меш.: 1860 р. 33 700, 1897 65 900, 1914 до 90 000; перев. українці й жиди, далі поляки й росіяни. Як культ, осередок Ж. мав 2 духовні семінарії правос. і римо-кат., 2 гімназії, театр, бібліотеку, Т-во дослідження Волині і Волинське Церк.-Археологічне Т-во та їх вид. За укр. державносте в Ж. був на поч. 1918 р. короткий час осідок Центр. Ради; в серпні 1919 бої 2 корпусу УГА з большевиками. За сов. влади Ж. поволі зростає (1926 77 000 населення; 1939 95 000; 1956 95 000). Нац. склад людности Ж. за переписом 1926 р.: українців 37,1%, жидів 39,1%, росіян 13,7%, поляків 7,3%. Нині в Ж. розвинена деревообробна (зокрема мебльова), харч. (борошномельна, спиртово-горілчана й ін.), легка пром-сть (взуттєва, швейна, трикотажна), мотороремонтний зав.; в околицях Ж. видобуток ґраніту. Ряд культ. установ: ін-ти сіль-госп., пед., учительський, чужих мов, 4 технікуми, багато сер. шкіл, укр. драматичний театр, іст.-краєзнавчий музей і ін. [В. К.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
Більше інформацій про історію, памятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста.
|
|
|