лЖива Церква╗, одна з трьох галузей рос. церк. обновленського руху (див. Обновленці), оформлена в церк. одиницю 1922 р. під проводом протоієрея В. Красницького; проіснувала до 1925 р. лЖ. Ц.╗ ввела радикальні реформи (жонатий єпископат, григоріянський календар тощо) і боролася проти патріярхату. 1923 р. за підтримкою сов. органів забезпечила собі більшість на соборі і захопила рев. шляхом владу в Рос. Правос. Церкві; собор позбавив сану патріярха Тихона, визнав сов. режим, засудив капіталізм, ухвалив закрити монастирі й переглянути правос. догмати, канони й обряди. Після собору з лЖ. Ц.╗ і рел. груп лЦерковное возрождение╗ та лСоюз общин древнеапостольской Церкви╗ утворено Синодальну Церкву.

На Україні лЖ. Ц.╗ не мала значного впливу. Сюди приїздив її ініціятор В. Красницький і, після невдалої спроби знайти порозуміння з УАПЦ, доручив свящ. Шаповалову орг-цію лЖ. Ц.╗. На Україні існували невеликі громади, оформлені на зразок лЖ. Ц.╗ в лДіяльну Христову Церкву╗ (1923Ч26); в Києві була група священиків, прихильна до лЖ. Ц.╗, а в Харкові якийсь час діяло Верховне Церк. Управління лЖ. Ц.╗, однак серед маси духовенства і вірних цей рух не був поширений. [Ю. П.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]