Закладник, заручник, особа однієї з воюючих сторін, захоплена другою стороною з метою, щоб вона відповідала своїм життям за поведінку противника (виконання договору, відмовлення від опору окупантові). В давньоукр. пам�ятках З. називається �аманатом�. В давнину іноді одна сторона добровільно давала З. другій як запевнення виконання договору; напр., Б. Хмельницький 1648 залишив свого сина Тимоша як З. у кримського хана, з яким заключив військ. союз. В новітні часи беруть групи З. з цивільного населення окупованої території чи з військовополонених. На Україні, зокрема під час другої світової війни, нім. окупанти практикували затримання численних З., щоб стримуват опір населення. Багато З. було розстріляно. Практика захоплення З. суперечить сучасному міжнар. праву (Женевська конвенція 1949).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]