Залізо (желізо), за Руською Правдою, засіб очищення від вини при підозрі у вбивстві або крадежі, полягав у тому, що позваний мав нести в руках розпечене залізо. Якщо він не попікся, його вважали невинним. При цьому позовник платив т. зв. �желізне� � оплату князеві, мечникові й дітському. Очищений позваний (себто не попечений) не діставав винагороди, коли його виводили на З. за свідченням вільної людини; він отримував гривну �за муку� лише тоді, коли його мучили З. за свідченням холопа.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]