Заочне навчання в УССР
, одна з форм підготови до іспиту на атестат зрілості і підвищення фахової кваліфікації без відриву від виробництва. До 1917 р. на укр. землях під Росією робилися лише перші спроби орг-ції З. н., які істотного значення не мали. Так само З. н. не набуло й пізніше поширення на Зах. Укр. Землях до обєднання їх в УССР. Значний розвиток З. н. починається з другої пол. 1920-их рр., передусім у ділянці підвищення кваліфікації пед. кадрів, яких бракувало тоді, з одного боку, завдяки українізації й поширенню шкільної мережі, з другого завдяки недостатності й неустабілізованості високої пед. освіти. Центр. керівним органом пед. З. н. став Всеукр. Заочний Ін-т Нар. Освіти (ВЗІНО), заснований 1928 в Харкові при Нар. Комісаріяті Освіти. ВЗІНО за кілька років свого існування (ліквідований на поч. 1930-их рр., а його функції перебрало відповідне управління Нар. Комісаріяту Освіти) розвинув мережу заочних відділів при високих і сер. пед. школах (у 1927 р. в його системі навчалося 17 000 осіб), видавши ряд цінних методичних посібників і підручників (Основи мовознавства Л. Булаховського, Укр. література О. Білецького й ін.). З 1929 р. почалася орг-ція техн. і мед. З. н.У звязку з реоргцією всієї системи освіти в 1930-их рр., коли за Нар. Комісаріятом Освіти лишилася лише заг. початкова і сер. та пед. освіта, а вся ін. спеціяльна освіта перейшла до відповідних нар. комісаріятів (пізніше мін-в), такого самого розгалуження зазнало й З. н. Учбово-методичне керівництво З. н. було покладено на заочні відділи високих шкіл і технікумів, що підлягали відповідним управлінням нар. комісаріятів. Такі відділи З. н. утворилися при всіх ун-тах, педін-тах і технікумах, а також при багатьох спеціяльних високих школах і технікумах, хоч докладніших даних про їх ч. і поширення немає. Особливого поширення техн. З. н. зазнало в УССР за 195457 рр., коли додатково відкрито заочні відділи при 13 техн. ін-тах. У 1958 р. відкрито в Харкові Укр. Заочний, Політехн. Ін-т з 8 фак., в якому навчається 9000 студентів з 50 фахів. За офіц. статистичними даними поширення З. н. за 194056 рр. показує наступна таблиця: [...]
За 195155 рр. високу заочну освіту дістали 45 400 осіб (22,4% до заг. ч. випускників високих шкіл за ці ж роки); відповідні ч. для технікумів 27 700 (бл. 7%),
У звязку з тим, що молодь використовує стаціонарне навчання у високих і сер. школах гол. з метою втечі від низькооплачуваної некваліфікованої праці, сов. уряд вживає заходів, щоб використати З. н. як засіб примусу до праці. Ці заходи розраховані на те, щоб, утруднюючи вступ до високих шкіл, спрямовувати випускників сер. шкіл до підприємств і колгоспів, з тим, що частина з них пізніше може здобувати освіту заочно вже з того фаху, за яким вони мусять працювати. Так само є тенденція змусити працювати й середньошкільну молодь, переводячи її вже після 7 класи на З. н. Реорганізація системи освіти, розпочата з 1958 р., має ще значно збільшити питому вагу З. н. у поєднанні його з вечірнім навчанням.
За межами УССР З. н. веде з поч. 1930-их рр. Укр. Гез-н.-Госта. Ін-т в Подєбрадах, тепер в Мюнхені, в якому навчалися не лише еміґранти, з ініціятиви яких він постав, але насамперед молодь з усіх Зах. Укр. Земель.
З 1948 р. існує також Ін-т Заочного Навчання при УВУ (Курси Українознавства).
Література: Народное образование в СССР. М. 1957; Нар. госп-во Укр. РСР. К. 1357; Укр. радянська культура. К. 1957. [І. Кошелівець]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|