Запорізький корпус, популярна назва Запорожці, одна з регулярних формацій укр. війська 191820 рр. За час свого існування 3. к. мав різнорідні форми орг-ції: спочатку як Окремий Запор, загін, Окрема Запор, бриґада і дивізія, згодом Запор, корпус і Запор. група, нарешті 1 Запор, стрілецька дивізія.
Окремий Запор, загін створено 9. 2. 1918 з різних малочисельних військ. одиниць в складі двох піхотних і одного кінного куренів, гарматного дивізіону та окремих служб. Командиром загону був ген.-хорунжий К. Прісовський. В такому складі Запор, загін брав участь у першій війні України з большевиками.
В березніквітні 1918 Запор, загін перетворився на бриґаду і окрему дивізію на правах корпусу під командуванням ген.-хорунжого О. Натієва (начальник штабу ген. штабу підполк. В. Генденрайх) і разом з нім. військами очистив від большевиків Лівобережжя, Донеччину і Крим. До його складу входили: 1 Запор, ім. гетьмана П. Дорошенка піхотний полк командир полк. О. Загродський; 2 Запор, піхотний полк полк. П. Болбочан; 3 Запор, ім. гетьмана Б. Хмельницького піхотний полк полк. О. Шаповал; 4 Гайдамацький піхотний полк полк. В. Сікевич; Запор. ім. кошового К. Гордієнка кінний полк ген. штабу полк. В. Петрів, його організатор ще під час українізації (з 1. 8. 1918 полк. Продьмо); Запор, інженерний полк полк.-інж. О. Козьма; Запор, гарматний полк полк. О. Парфенів; Запор, автопанцерний дивізіон сотн. О. Болдирів; кінногарматний дивізіон гіолк. О. Алмазов; Запор. авіядивізіон (5 літаків) полк. М. Баранів. Після звільнення України від больш. військ Запор, дивізія в червні-листопаді 1918 охороняла кордони України з сов. Росією, згодом в протигетьманському повстанні перейшла на бік Директорії УНР.
В листопаді-грудні 1918 дивізія перетворилася на корпус дводивізійного складу під командуванням полк. П. Болбочана, що був одночасно командувачем протибольш. фронту на Лівобережжі; 1 дивізією командував полк. Загродський, 2 полк. В. Осмоловський. У квітні 1919, після важких боїв з сов. армією, 3. к. відтято від решти армії УНР, і він мусів перейти через рум. територію до Галичини й на Волинь, при чому румуни забрали все його військ. майно. Після полк. П. Болбочана короткий час корпусом командував отаман О. Волох, а під час переходу через Румунію полк. І. Дубовий. У травні створено Запор, групу під командуванням ген. штабу полк. В. Сальського, а пізніше ген. М. Омеляновича-Павленка; начальником штабу був ген. штабу полк. М. Воскобійників. До складу Запор. групи входили: 6 дивізія під командуванням полк. О. Загродського, начальник штабу полк. М. Стефанів; 7 дивізія під командуванням полк. В. Осмоловського, начальник штабу полк. Р. Шелест; 8 дивізія під командуванням полк. Г. Базильського, начальник штабу полк. В. Савченко. В Зимовому поході 191920 Запорожці брали участь як окрема збірна група, до якої входили три загони (6, 7, 8), цілком пристосовані до партизанської війни.
По закінченні Зимового походу запор. формація одержала назву 1 Запор. стрілецької дивізії і брала участь в усіх боях армії УНР аж до переходу за Збруч (21.11.1920); вона мала таку орг. схему і склад: командир дивізії ген.-хорунжий А. Гулий-Гуленко, а після нього ген.-хорунжий Г. Базильський, помічник командира ген.-хорунжий М. Яшниченко, начальник штабу ген. штабу полк. М. Стефанів. До складу дивізії входили: 3 піхотні бриґади по 3 курені кожна (командирами були: 1 полк.-інж. І. Дубовий, начальник штабу підполк. Савосько; 2 полк. І. Литвиненко, начальник штабу полк. В. Мазюкович; 3 полк. І. Троцький, начальник штабу сотн. О. Гонсуровський); гарматна бриґада ( в складі 3 дивізіонів) командир полк. С. Лощенко; кінний полк Чорних Запорожців командир полк. П. Дяченко; техн. курінь полк.-інж. М. Герасимів; дивізійна школа підстаршин командир полк. Римаренко-Лимаренко; запасна бриґада з 2 куренями командир полк. В. Осмоловський, начальник штабу сотн. В. Панченко.
Чисельний стан запор, формацій за весь час існування коливався між 315 000 людей.
Література: Петрів В. Спомини. ІIV. Л. 192731; Монкевич В. Спомини з 1918 Р. Л. 1928; Стефанів 3. Укр. збройні сили 191721, ІII. Коломия 193435; Стефанів 3. Коротка історія укр. війська, ІIII. Л. 193638; Капустянський М. Похід укр. армій на Київ-Одесу в 1919 р.; друге вид. Мюнхен 1946; Удовиченко О. Україна у війні за державність. Вінніпег 1954. [З. Стефанів]
|
|
|