Зарука, заклад, в лит.-руському праві рід грошевої кари, встановленої в т. зв. заручному листі В. князем на прохання загроженого. Якщо погрозник вчинив заповіджений злочин, він був зобов�язаний сплатити З. по половині потерпілому або його спадкоємцям і державі. Розмір З. був високий, і якщо злочинець не міг виконати платежем, він мусів відробити З. В коз. праві існувала ще порука як засіб забезпеки індивідуального добра. З. � також термін в праві зобов�язань для визначення застави.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]