В період укр. державности 1917�20 рр. зем. питання належало до найпекучіших проблем, які вимагали розв�язання. Воно зафіксоване в низці політ. проклямацій та законодавчих актів. 1 Універсал Центр. Ради висловився за вивласнення поміщицьких, скарбових, царських і церк. земель та домагався компетенцій З. з. на Україні для укр. сойму. З Універсал касував право власности на поміщицькі й ін. нетрудові землі та оголосив їх �власністю всього трудового народу�, до якого вони переходять без викупу. Закон про впорядкування зем. справ мали видати Установчі Збори; до його опрацювання завідування цими землями перейшло до місц. зем. комітетів. 4 Універсал декляративно касував власність на землю в УНР та проголошував її соціялізацію.

31.1.1918 був ухвалений спеціяльний зем. закон Укр. Центр. Ради, який повторював гол. постанови 3 Універсалу та зберігав принцип соціялізації. Цей закон був інспірований зем. програмою УПСР. Згідно з законом, попередні власники залишалися посідачами землі до норми, яку встановить, відповідно до місц. обставин, зем. управа, що складається із зем. комітетів (гром., пов., губ.) і центр. зем. дерне, органу. Закон передбачав приватне і кооп. землекористування, а також виділення земель для держави й ін. гром. корпорацій. До реалізації цього закону можна було приступити тільки по звільненні від больш. окупації в березні 1918.

Грамотою гетьмана П. Скоропадського 29.4.1918 скасовано З. з. Центр. Ради і розв�язано зем. комітети. Гетьманська грамота і Тимчасовий закон оголошували власність непорушною; вивласнення приватного майна можливе лише за винагородою. Окрема комісія гетьманського уряду розробила законопроект про зем. реформу (т. зв. проект мін. зем. справ В. Леонтовича), затверджений в листопаді 1918 гетьманом. Згідно з ним, передбачався викуп державою зем. посілостей понад 200 десятин та розпарце-лювання їх за допомогою Держ. Зем. Банку між малозем. селянами до 25 десятин на одне госп-во.

Директорія УНР не відновила повністю З. з. Укр. Центр. Ради, але, за проектом мін. зем. справ М. Шаповала, 9.1.1919 модифікувала закон з 31.1.1918. Новий закон залишав у непорушному посіданні трудових госп-в найвище 15 десятин землі, а решту соціялізував без викупу. Залишено приватно-трудове госп-во, але уможливлено також добровільне кооперування в сіль. госп-ві. Рухливі фронти перешкодили здійсненню і цього закону.

УНРада ЗО УНР прийняла 14.4.1919 зем. закон, який зберіг принцип приватної власности, а вивласнював, з метою наділення беззем. і малозем. селян, такі категорії земель: 1) �двірські обшари�, що були вилучені з гром. управи законом 1866, 2) фундаційні, церк., монастирські й ерекціональні землі, 3) посілості, що їх власники не обробляють самі, 4) набуті спекуляцією землі, 5) всі ін. землі, які перевищують максимальну межу, визначену окремим законом, що мав також унормувати питання про відшкодування вивласнених земель. Цей закон не був здійснений з огляду на поль. окупацію ЗУНР

З. з. УССР було інспіроване декретом про землю рос. сов. уряду з 8.11.1917 та законом про соціялізацію землі з 27.1.1918. Другий Всеукр. з�їзд рад у березні 1918 прийняв закон про соціялізацію землі УССР, який повторював подібний закон РСФСР. Він касував приватну власність на землю і проголошував її власністю �всього трудового народу�. Дальшим актом З. з. в УССР була деклярація Тимчасового роб.-сел. уряду України 28.1.1919, яка проголошувала всі �культ.� поміщицькі маєтки власністю держави та передавала їх у розпорядження нар. комісаріяту зем. справ з метою перетворення на радгоспи і комуни. 22.1.1920 уряд УССР опублікував �Основні засади орг-ції зем. справ на Україні�, враховуючи в них частково бажання селянства; �закон про землю�, вироблений на підставі цих засад 5.2.1920, повертав до першого закону про соціялізацію землі. Усі нетрудові землі передавалися без викупу селянам, а диспонувати ними мали зем. громади; власники конфіскованих земель мали бути негайно виселені з їх госп-в. Цей закон був затверджений 4 З�їздом рад УССР у травні 1920.

27.5.1922 ВУЦВК видав �Основний закон про трудове землекористування�, а 16.10.1922 схвалив Земельний кодекс УСРР. Новий зем. закон взорувався на аналогічному законі РСФСР. Він дозволяв обмежене користування найманою робочою силою та зем. оренду (див. Оренда).

За союзною конституцією 1924, визначення заг. основ З. з. відійшло до компетенції СССР, а респ. органи могли встановлювати, відповідно до союзного З. з., лише порядок користування землею. Останніми більш-менш автономними актами З. з. УССР можна вважати постанови уряду УССР з 1927, що вносили деякі зміни до Зем. кодексу УСРР. 15.12.1928 Центр. Виконавчий Комітет СССР вже видав загальносоюзний закон про �Заг. основи землекористування та землеустрою�, що став обов�язковим і в УССР.

Радикальні зміни в З. з. УССР настали з ухвалою 5.1.1930 постанови ЦК ВК�П(б) про приспішення колективізації та союзного закону про позбавлення �куркулів� права на користування землею, трудової оренди землі та права наймати працю. Президія ВУЦВК УССР повторила цей закон постановою 23.8.1930, в наслідок чого значна частина Зем. кодексу УССР та загальносоюзного закону з 1928 р. стали недійсними. Колгоспне землекористування реґулювалося вже майже виключно союзним З. з., насамперед Зразковим статутом с.-г. артілі з 1.9.1930 та 17.2.1935. В 1930 р. вийшов союзний закон про закріплення землі за колгоспами на �вічне користування� (див. Колгосп). Важливими актами у розвитку З. з. в УССР були постанови уряду СССР в 1939 р., що регулювали розміри присадибних ділянок колгоспників, робітників і службовців, та постанова, яка наказувала ліквідувати всі хутори. В повоєнний період З. з. в УССР, за винятком ігостанови про �укрупнення� колгоспів, не зазнало ніяких поважних змін.

Питання про окремі компетенції союзних республік в З. з. було одним із спірних об�єктів між централізмом Москви й автономізмом республік в 1920-их рр. Тоді воно було вирішене дорогою доконаних фактів на користь загальносоюзних компетенцій. У зв�язку з тим і теоретичне питання, хто є суб�єктом власности на землю на Україні � УССР чи СССР, з 1929�30 рр. фактично вирішено на користь СССР, коли його органи майже повністю скасували окреме З, з. УССР. В 1956�58 рр. виникла знову дискусія про кодифікацію З. з. союзних республік, в тому ч. й УССР. Підносяться голоси за поширення прав союзних республік в ділянці З. з., залишаючи за СССР лише видання загально-нормативних актів з основних питань землекористування, землевпорядження, обліку земель тощо. (Див. також Земельний устрій, Земельні реформи. Колективізація та ЕУ І, стор. 682�89, 693; там же література). [М. Стахів, В. Голубничий, В. Маркусь]