Земельний Кодекс УСРР
, з 1922 р. основне джерело зем. права в УССР і Молд. ССР, яке однак в більшій частині втратило своє попереднє значення після колективізації. З. К. УСРР був схвалений ВУЦВК 16.10.1922; складається із 227 ст., обєднаних в 4 частинах: про трудове землекористування (ст. 9145), про міські землі (14656), про держ. зем. маєтки, в тому ч. і про радгоспи (15767), про землеустрій та переселення (168227); лише 33 ст. термінологічно відмінні від відповідних ст. Зем. Кодексу РСФСР з 30.10.1922.З. К. УСРР встановлює право держ. власности на землю й одночасно визнає за селянами право на постійне трудове користування тією землею, якою вони фактично і законно користувалися на 27.5.1922, себто в час видання Основного закону про трудове землекористування. На відміну від селян в РСФСР, які могли здійснювати право на землекористування і в складі зем. громади, і без входження до неї, субєктом закріплення землі в УССР був не окремий сел. двір, а тільки обєднання землекористувачів зем. громада. До 1930 р. допускалася наймана праця в допоміжному розмірі, а також трудова оренда. Зем. суперечки вирішували окремі зем. суд. комісії районні, окружні та губ. Окремо кодекс реґулював гуртові або товариські форми землекористування с.-г. комуни й артілі, а також т-ва гром. обробітку землі. Коли після суцільної колективізації артіль стала панівною формою сіль. госп-ва, вона вже регулювалася не З. К. УССР, а цілою низкою нових законодавчих та адміністративних актів, насамперед Зразковим статутом с.-г. артілі.
У звязку з постановою Верховного Совєта СССР з 11.2.1957 про деякі децентралізаційні зміни в сов. законодавстві (ст. 14 конституції СССР) стала актуальною також: справа нової кодифікації всього зем. законодавства УССР, а з тим і складення нового З. К. УССР.
Література: Аменицкий В. Земельный кодекс УССР в вопросах и ответах. X. 1925; Гершонов М., Кельман Є. Земельний кодекс УСРР, текст та поартикульний коментар. Х. 1928. [Б. Цюцюра]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|