Земська медицина
, мед.-санітарні заходи, орг-ція й установи, що існували в Росії й на Україні до 1918 р., ініційовані та утримувані земствами і призначені перев. для сіль. населення (див. Земства). Створені в 186570-их рр. на Україні (за винятком Київщини, Волині й Поділля), земські установи перейняли від Приказів гром. опіки дрібні лікарні і всю мед. справу в повітах (53 пов. лікарні з 1000 ліжками). Вони спочатку продовжували систему обслуговування фельдшерами і контролю та інструктажу їх пов. лікарями, збільшуючи ч. лікарських дільниць. Згодом земства почали творити амбуляторії, і З. м. переходила від розїзного до стаціонарного лікування. Ін. властивостями З. м. була безкоштовна мед. допомога, її дільничий характер і поступова спеціялізація. Теоретичні і практичні підстави З. м. дали праці і досвід Харківського мед. т-ва та проект орг-ції мед. допомоги, вироблений Полтавським земством. Реорганізація мед. справи вимагала великих витрат; в 1870 р. 70 пов. земств на Україні витратили на нар. здоровя 300 000 карб., а в 1912 вже 10 млн карб. Фінансування земсько-мед. закладів відбувалося заг. оподаткуванням населення; лікування як правило було безкоштовне, тільки деякі земства збирали незначні оплати. Розїзна система поволі усувалася, але федьдшерські пункти ще довго утримувалися; в 1870 р. їх було в земських губ. бл. 530, 1890 955, в 1912 854. Ріст З. м. видно з таблиці (числа абсолютні): [...]В 191214 рр. припадало на 1 дільницю 23 000 меш. (1870 р. 74 000), 1 ліжко на 2 100 меш., 1 лікар на 20 000 меш. (1870 52 500), 1 фельдшер на б 000 меш. (1870 р. 11 500). Кількість ліжок у сіль. місцевостях становила в 1870 р. 12,8% заг. ч. ліжок, а наприкінці земського періоду б8,2%. З 1890-их рр. збільшилося ч. лікарень з понад 50 ліжками, які згодом стали модерно устаткованими, гол. в Катеринославській і Херсонській губ.; більшістю з них відали губ. земства. З 1880-их рр. Таврійське губ. і Бердянське пов. земства відали двома грязьолікарнями; в Миргороді засновано земством заклад радіоактивного лікування, відомий у всій Росії. В кін. 19 в. земства перебрали лікування й опіку над психічно хворими; крім існуючих раніше будинків для божевільних, засновано кілька нових губ. закладів психіятричних лікарень і колоній для спокійних і працездатних хворих. До відання земств належала і справа віспощеплення; з цією метою деякі земства утримували телятники, а згодом відкрили пастерівські та бактеріологічні ін-ти (Одеса, Катеринослав, Чернігів). Завданням земств була також підготова фельдшерського персоналу, і тому в більшості губ. центрів відкрито фельдшерські школи.
До важливих обовязків З. м. належала боротьба з епідеміями; її організував пов. земський мед. персонал, а губ. земства лише дечим допомагали у випадках великих епідемій, гол. холерних. Полтавське губ. земство провело двічі акцію проти сифілісу і дифтерії. До З. м. входила також санітарна діяльність, проваджена через губ. санітарні бюра та систему пов. санітарних лікарів. З ін. санітарних заходів належить згадати: заснування лікувально-продовольчих пунктів для сезонних робітників (гол. Херсонським і Катеринославським земствами), відкриття сіль. ясел-притулків для дітей, перев. під час літніх робіт; справа водопостачання (будування колодязів й ін. водопостачальних споруд), поширення знань про охорону здоровя серед населення (лекції, виставки, створення на місцях т. зв. санітарних кураторств).
В трьох укр. губ. т. зв. Півд.-зах. краю Київській, Волинській, Подільській частково було введено земсько-мед. заклади з 1905 р.
Багато спричинилися до піднесення санітарної справи зїзди, які мали насамперед дослідницьке значення: найважливішими були в Харкові з участю лікарів і земських діячів 5 укр. губ. (1881), Харківський зїзд в справі боротьби із заразними захворюваннями (1910), Київський (1913) та губ. зїзди. Видатними земськими лікарями на Україні були О. Корчак-Чепурківський, П. Діятротов, М. Тезяков, М. Васильєвський, Є. Яковенко, Є. Святловський (засновник журн. Земский врач) й ін.; дехто з них залишив санітарно-статистичні описи і праці з ділянки вивчення стану здоровя на Україні.
Література: Ігумнов С. Нарис розвитку земської медицини в губ., що ввійшли до складу УРСР... К. 1940; Ігумнов С. Нарис розвитку земської медицини на Україні. Матеріяли до іст. розвитку охорони здоровя на Україні. К. 1957. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|