Земський начальник, суд.-адміністративний урядовець в царській Росії, призначуваний губернатором з-поміж маєткового дворянства і затверджуваний мін. внутр. справ. Інститут З. н. запроваджений в часи реакції Олександра III 1889 замість виборних мирових суддів (див. Мировий суд) з метою насадження твердої урядової влади на селі. До суд. компетенцій З. н. входили цивільні справи на суму до 3000 карб. та карні, що належали мировим судам. З. н. мав також нагляд над волосним судом.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]