Звенигород б. Львова (IV�5), нині с. Бобрецького р-ну Львівської обл., положене 20 км на півд. сх. від Львова; одна з найстаріших осель Галичини, майже безперервно донині заселена з часів палеоліту. За княжих часів З. згадується в 1087 р., коли він був стольним городом Володаря Ростиславича, в 1124�41 рр. в З. княжив його син Володимирко до перенесення столиці до Галича, 1144 � Іван Ростиславич, 1208�12 � Роман Ігоревич. Значення З. було зумовлене положенням на перехресті шляхів із сх. на зах. та з півд. на півн.; город, положений на низькому горбку серед боліт р. Білки, був майже неприступний. Знищений 1240 р. татарами З. занепав і став звичайним с.; його значення перейняв Львів. Досліджували З. І. Шараневич 1885, М. Грушевський 1899, Н. Микилита 1907, о. І. Білинкевич у 1920-их рр., Л. Чачковський 1932, Я. Пастернак 1937. Між знаходами значну культ.-іст. вартість має імпортована з Галлії провінційна рим. кераміка (терра сіґіллята) із штампами майстрів Сварада й Цінтузма та олив�яні привісні печатки митр. Костянтина і кн. Василька теребовельського (?). Є також сліди білокам�яної двірської церкви.

Література: Шараневич И. Раскопки в древнем Звенигороде. Л. 1885; Грушевський М. Звенигород гал. 1899; Пастернак Я. Терра сіґіллята із Звенигороду. 1931.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]