Календар, система міряння часу, побудована на періодичності явищ природи. Про укр. К. дохрист. часів відомо дуже мало, хоч про існування якоїсь календарної системи свідчать нар. назви ряду місяців (див. Народний календар).

Прийнявши християнство з Візантії, Київ Русь взяла звідти і К., введений Юлієм Цезарем у 46 р. до Хр. (т. зв. юліянський) в його візант. формі. В цьому К. за сер. довж. року прийнято 365 днів і 6 годин; це перевищує дійсний астрономічний рік на 11 хв. і 14 сек., так що розбіжність юліянського К. з астрономічним дедалі зростає (тепер 13 днів). Папа Григорій XIII реформував К. (1582), і новий (григоріянський) К. тоді ж був офіц. прийнятий в Кат. Церкві і в кат. країнах, а в прот. Ц у 18 в.

Польща ввела григоріянський К. 1583 р., але король Стефан Баторій грамотами 1584, 1585 та 1586 рр. надав правос. населенню право дотримуватися юліянського К. Правос. діячі засуджували григоріянський К. з догматичного та обрядового погляду (Г. Смотрицький, В. Суразький, С. Зизаній та ін.). Юліянського К. (старий стиль) трималися також українці, що прийняли унію, не зважаючи на намагання, гол. в 17 в., прийняти григоріянський К. (новий стиль). По розділах Польщі Росія відновила знов юліянський К. там, де поль. уряд завів новий стиль у цивільному житті; з другого боку, Австрія даремно намагалася завести новий стиль для українців у Галичині (1773, 1798, 1812).

Новий стиль був заведений на Україні Центр. Радою 1 березня 1918 для цивільного вжитку; в церк. житті донині залишився юліянський К. Невдачею закінчилися намагання завести григоріянський К. у 1917Ц18 р. в станиславівській укр.-кат. єпархії за єп. Г. Хомишина і в 1930-их рр. під поль. натиском у Правос. Церкві в Польщі, проти чого гостро виступила укр. суспільність. Новий стиль тепер прийняли частково укр. церк. громади на еміграції.

Різниця в обох К. стосується не лише нерухомих, але й рухомих свят великоднього циклу, які обраховують за т. зв. пасхалією, побудованою на місячному циклі, при чому Сх. Церква тримається пасхалії, уложеної Діонісіем Малим (525), яку Зах. Церква також реформувала.

В К. Київ. Руси рахували роки від створення світу, і тому давні укр. документи датуються звич. від того часу (а з 14 в. також роком від народження Хр. з різницею між цими датуваннями 5508 рр.). Календарний рік починався в цивільному житті 1 березня, а в церк. Ц 1 вересня, як це було у Візантії з часів Юстініяна. Це спричинилося до неясності датування багатьох записів у літописах; тільки з кін. 15 в. і цивільний і церк. новий рік почали рахувати з 1 вересня. З 1700 р., за наказом Петра І, на підрос. Україні поч. року за зах. зразком перенесено на 1 січня, проте в церк. житті старий звичай тримається ще й досі. Тоді ж було офіц. введено рахунок років від Різдва Христового. [В. Павловський]

К. Ц також назва популярної книги, поширеної з 17 в., гол. на Зах. Укр. Землях, що розвинулася з первісного додатку до богослужбових книг Ц місяцеслова (що, крім календарному, подавала найрізнорідніші відомості), до типу альманахів універсального популярно-наук. й літ. характеру.

Відомий К., друкований Ф. Скориною 1525 р. у Вільні п. н. лМалая подорожная книжиця╗, зміст якої творили псалтир, часословець, акафісти, канон, шестидневець, календар і пасхалія. По підписанні акту унії 1595 р. І. Потій і К. Терлецький видали в Римі лКалендар римський новий╗ для майбутніх уніятів.

В 17 і. 18 вв. були популярними К., видаваний у Львові і в Замості поль. мовою, Ормінського, С. і Ф. Нєвєських і особливо С. Дуньчевського (1725Ц75, п. н. УKalendary polski i ruskiФ). Найбільше поширений на всій Україні був т. зв. бердичівський лКоліндар╗ Ц УKalendarz GospodarskiФ, що виходив поль, і рос. мовами 1760 (або 1780) Ц 1864 рр., спершу з бердичівської друкарні, а по її закритті в Києві й Житомирі. Цей К. був передруковуваний в різних містах України, м. ін. у Харкові (1797, 1799, 1808 і 1809).

На поч. 18 в. К. видавала друкарня Києво-Печерської Лаври. Перший К. п. н. лКалендарь или мЬсяцесловъ╗ вийшов 1700 р. В кін. 18 в. у Києві виходили періодично два К.: церк. і лАстрономо-политический╗.

У 19 в. відомий К. з 1845, друкований в Києво-Печерській Лаврі п. н. лПолный християнский месяцослов з присовокуплением разных статей к російской истории и киевской епархіи относящихся╗, в якому, крім церк. відомостей, подано показник укр. князів, моск. володарів, спис київ. архиєреїв, ст. про монастирі й церкви київ. митрополії й ін. Там же видавано 1864Ц1915 лКиевский Народний Календарь╗, який за 1867 р. містить ґравюри Л. Кваса.

На Зах. Укр. Землях цікавий матеріял укр. читачеві давали К. поль. мовою УPielgrzym LwowskiФ (1822) і нім. УDer Pilger vom LemberФ (1823), укладені проф. ун-ту з участю історика Д. Зубрицького.

Укр. К. друкувалися з 1850 р., спочатку неперіодично (лМісяцослов╗ у Львові, лПеремишлянин╗ у Перемишлі, і лПоздравленіє Русиновъ╗, вид. для Закарпаття). Заслуговують на увагу лПеремишлянин╗ (1850Ц61, 1863, 1864), за ред. о. А. Добрянського, що своїм багатим змістом дорівнював кращим чужинецьким К.; лЛьвовянин, приручений і госп. місяцослов╗ (1861Ц62, 1882Ц84), уложений В. Величком і Я. Величком. 1862 р. вийшов перший жін. К. лПеремишлянка╗. Першим гумористично-сатиричним був К. лФуркало╗ (1869) в Коломиї.

Періодичне вид. К. розпочав Ставропігійський Ін-т у Львові, видаючи від 1864 до 1939 р. лВременникъ Ставропигийского Института съ МЬсяцословомъ╗, щорічний К. наук. характеру з багатим змістом. Від 1870 до 1939 виходив К. т-ва лПросвіта╗ у Львові, спочатку п. н. лКалендар Народный╗. На Закарпаттвиходив К. лМісяцослов╗ Общества св. Василія Великого (Ужгород, 1867). На Буковині лМісяцослов буковинско-русский╗ (1873) накладом лРусской Бесіди╗ в Чернівцях.

З 1920Ц30-их рр. на Зах. Укр. Землях К. видавали різні укр. орг-ції. Деякі з них надовго залишаться джерелом матеріялів до історії культ.-осв. (К. лПросвіти╗), визвольно-політ. (К. Запорожець╗, 1904Ц14, К. лЧервоної Калини╗, К. лДніпро╗), сіль.-госп. і кооп. (К. лСіль. Господаря╗, лКалендарці Кооператора╗, лЗолотий Колос╗), виховного (К. лМісіонар╗), жін. (альманах лЖіночої Долі╗) руху. К. сягали й до таких теренів, куди укр. книжка з політ. причин не доходила, як напр., Холмські К. М. Ваврисевича (Холмщина, Підляшшя), лПравос. К.╗ (Полісся, Підляшшя).

На Центр. і Сх. Землях найбільше поширені були рос. лКрестный Календарь╗ Гатцука (з 1866 р.), К. Андріяшева і лАдрес-Календарі╗, що їх видавали губ. уряди або земства. З укр. відомий К. київ. лПросвіти╗ (1907, 1908) і лОдривні календарі╗ в-ва лЧас╗. 1919 р. появився перший сов. К., що нині виходить п. н. лКалендар-довідник╗ (вид. Укр. в-ва політ. літератури в Києві), який імен святих не подає, обмежуючись іст. подіями в СССР, датами народження і смерти сов. політ. і культ. діячів та матеріялами госп. і культ. пропаґандивного характеру. Обл. К. не різняться від столичного.

Під час першої світової війни К. видавано для укр. емігрантів і війська у Відні, таборах полонених Вецляр, Фрайштадт, біженців у Ґмюнді. Бачванські українці видавали лРуски календар за югославянских русинох╗ з 1920 р. На еміграції К. видавали в Варшаві, Кракові (лК.-альманах Укр. В-ва╗), Празі (лНаступ╗), Берліні і видають тепер різні гром. і церк. орг-ції в усіх країнах поселення. Вони містять іст. матеріял, відомості про культ. життя і політ. змагання на укр. землях та про всі ділянки укр. життя на еміграції. Цінні для історії укр. поселення в ЗДА К. Укр. Нар. Союзу (з 1897 р.), Укр. Роб. Союзу (з 1911), лПровидіння╗ (з 1918) й ін.; в Канаді К. лУкр. Голосу╗ (з 1915), лКанадійського Фармера╗ (з 1920) й ін.; в Бразілії К. лПраця╗ (з 1921); в Арґентіні К. лПросвіти╗ і К. лВідродження╗.