Кантіянство, на Україні було репрезентоване слабо. Відомості про філософію І. Канта (1724�1804) приходили гол. через прибічників Ф. Шеллінґа та Ґ. Геґеля (див. Геґельянство, Шеллінґіянство), у Харкові їх поширив Й. Б. Шад. Виклади окремих думок Канта подали у своїх творах укр. філософи П. Лодій (�Логіка�, 1829) та В. Довгович. Філософією Канта з іст. погляду займалися в 30�40-их рр. 19 в. в Київ. Академії; з учнів Академії йому присвятили праці � С. Гогоцький, П. Юркевич (протиставлення. до Платона). Про вчення Канта про простір та час писали в 1880�90-их рр. проф. Київ. Ун-ту О. Козлов і Г. Челпанов; деякий вплив Канта (в позитивістичному розумінні) пережив наприкінці життя В. Лесевич; пізнішими є праці одеських проф. М. Лянґе (�Етика�, 1888) та М. Гордієвського (�Антиномії Канта�, 1910). Ідеї модерного нім. кантіянства лежать в основі методологічних поглядів Б. Кістяковського (праці 1898�1915). Переклад �Пролегомен� Канта за ред. і з вступом І. Мірчука вийшов у 1930 р.

Книгарня Горизонт