Капіталізм на Україні, в поточному значенні цього слова � суспільно-госп. лад, що має такі ознаки: 1) засоби продукції належать в перев. більшості приватним особам чи т-вам, які мають право ними диспонувати і які ведуть свої підприємства насамперед для власного зиску; 2) пром. продукція відбувається перев. на великих підприємствах (фабрики, заводи), при чому продукційний процес у великій мірі механізовано; 3) існує розвинений суспільний розподіл праці і грошеве госп-во та обмін через торгівлю; 4) існує численна роб. кляса і збільшується кількість міськ. населення за рахунок сіль.

Капіталістичний лад на підрос. Україні існував до 1917 р., в ін. частинах України до 1945. За больш. схемою доба К. на підрос. Україні починається з реформи 1861 (звільнення селян від кріпацтва), проте поч. К. можна вже бачити в кін. 17 та на поч. 18 в., коли на Україні при великих зем. посілостях почала розвиватися пром. продукція для збуту (торг. капіталізм за теорією М. Яворського, В. Сухино-Хоменка). Справжньою першою формою капіталістичного виробництва на Україні можна вважати цукрову пром-сть, що її поч. сягають 1820-их рр. і що в сер. 19 в. набрала поважного значення та давала працю майже пол. всіх найманих пром. робітників. Розвиток цукрової пром-сти характеризується збільшенням величини заводів: коли на поч. 1870-их рр. на цукрових зав. з числом робітників понад 500 осіб було зайнято бл. 30%, то на поч. 20 в. до 60% заг. кількости робітників цукрової пром-сти. На поч. власниками цукрових заа. були великі зем. маґнати, що мали по кілька тис. десятин землі, потім з�являються цукрові підприємці з ін. кляс населення � перев. з торговельної кляси � жиди, а також енергійні виходці з селянства.

Але вирішальне значення для розвитку нар. госп-ва на Україні взагалі і К. зокрема мав розвиток метал. і кам�яновугільної пром-сти, що припадає на 1870�80-і рр. В 1867 р. англієць Д. Юз організував Новоросійське т-во кам�яновугільного, залізного і рейкового виробництва, в 1871 р. став до ладу перший сталеливарний і рейкопрокатний зав. з продукцією 0,5 млн центнерів рейок, 1880 р. було організовано франц. т-во криворізьких руд, що побудувало чавуноливарний зав. Слідом за ними постали великі підприємства для видобутку кам�яного вугілля і залізної руди та для витопу з неї чавуну. В 1887 р. рос. Брянське метал, т-во збудувало Олександрівський зав. (Катеринослав), в 1889 на бельг. капітали збудовано Півд.-Дніпровський зав.; в 1891 р. заснувалося Донецьке т-во залізовиробного і сталеливарного виробництва (франц. капітали), що збудувало Дружківський зав.; в 1895 р. Рос.-бельг. т-во збудувало Петровський зав., в 1896 р. на амер. капітали заснувалося Никопіль-Маріюпільське гірничо-метал. т-во (для видобутку манганової руди); 1898 р. франц. акційне Ген. т-во чавуноливарних, залізовиробних і сталеливарних зав. збудувало Макіївський зав. Взагалі в одній кам�яновугільній пром-сті за період з 1872 по 1900 р. було створено 20 великих акційних т-в, в тому ч. Рутченківське, Катеринославське, Нікітінське й ін. Зріст видобутку кам�яного вугілля і залізної руди та продукції чавуну і сталі за цей час (до 1913 р.) характеризують наступні дані (в млн центнерів): [...]

Про потужність найбільших метал. зав. свідчать числа продукції чавуну в 1913 р. (в млн центнерів): Петровський � 3,5, Юзівський � 2,8, Донецько-Юр�ївський � 2,5, Макіївський � 2,3, Краматорський � 1,7. Важка індустрія України розбудовувалася перев. на закордонні капітали: закордонним т-вам належало до 80% доменних печей, 90% коксохем. підприємств, 80% рудень Кривого Рогу, 70% видобутку мангану. В стосунку до заг.-імперської продукції Україна давала (в 1913 р.) 70,2% видобутку кам�яного вугілля, 72,3% залізної руди, 67,1% чавуну, 57,2 заліза і сталі.

З ін. галузів важкої індустрії найбільше розвинулося на Україні машинобудівництво, що мало широкий збут машин в сіль. госп-ві півдня України, де почалася механізація с.-г. продукції. В 1912 р. Україна давала 55% заг.-імперської продукції с.-г. машин, а зав. Ельворті (Єлисаветград) був першим в імперії по випуску продукції та кількості робітників. Також: розвивалося на Україні і транспортне машинобудівництво: паротягобудування в Харкові (з 1896 р. Харківський паротягобудів. зав.) і Луганському (зав. Гартмана в 1876 р.); вагонобудування в Катеринославі, Києві й Миколаєві; суднобудування � в Одесі, Києві й Миколаєві; перед 1914 Україна давала 41,3% всієї імперської продукції паротягів. Машинобудів. і металообробні зав. побудовано також в Краматорському (фірма В. Фіцнер і К. Гампер), Горлівці, Юзівці (Босеє), Кадіївці, Костянтинівці. Луганському. Але в цілому обробна пром-сть значно відставала від добувної. На Україні майже зовсім не було варстатобудів. пром-сти (в 1913 р. лише 3,7% імперської продукції), продукції електромашинобудування (зав. ВЗК лише в 1914 р.) і машинових устаткувань. За винятком Луганського держ. зав. набоїв (ще з 1795 р.) та суднобудів. зав. у Миколаєві, на Україні не було підприємств військ. пром-сти.

З харч. пром-сти, крім цукрової, успішно розвивалося також ґуральництво, що було майже найстарішою галуззю пром-сти на Україні (21% заг. числа заводів імперії), та борошномельна пром-сть (32,3% по кількості підприємств і 24,9% по кількості переробленого зерна). Натомість майже повністю була відсутня текстильна пром-сть, і Україна була гол. ринком збуту для текстильних підприємств моск. і поль. пром. р-нів.

Як і в ін. капіталістичних країнах, на Україні в кін. 19 і на поч. 20 в. відбувався процес творення капіталістичних об�єднань. В 1887 р. засновано синдикат продуцентів цукру (в заг.-імперському маштабі); в 1902 р. � синдикат �Общество для продажи изделий русских металлургических заводов� (Продамет), до якого входило 30 великих метал. заводів, в тому ч. 16 з Донбасу; в 1904 � �Общество для торговли минеральным топливом Донецкого бассейна� (Продуголь), в 1908 � �Общество для продажи руды Юга России� (Продаруд). Цей процес синдикалізації відбувався разом з усе більшою концентрацією певних виробничих галузів та із зрощуванням пром. капіталу з банковим. Нар. госп-ву України синдикати приносили радше шкоду, бо вони не зберегли його від екон. криз, але в результаті скоріше сповільнювали розвиток індустрії.

Особливістю розвитку К. на Україні був його однобічний характер. Перев. розвивалися ті галузі пром-сти, що орієнтувалися на сировину; добувна пром-сть перед 1914 р. давала 70% імперської продукції, натомість обробна лише бл. 15%. В цьому виявлялася колоніяльна залежність України від Росії, бо Україна була примушена вивозити до центр. р-нів імперії сировину і півфабрикати, щоб звідти одержувати готові вироби. Таке становище було насамперед наслідком свідомої політики царського уряду, що сприяла розвиткові пром-сти в петербурзькому і моск. р-нах: побудова військ. заводів, низьке мито на кам�яне вугілля, що привозилося з Англії до Петербургу, держ. замовлення і кредити. Централістичний характер цієї політики призводив до того, що майже всі централі пром. акційних т-в, банків, асекураційних т-в мали осідок в Петербурзі або в Москві, і це також впливало на відповідне розміщення пром-сти. Проте треба визнати, що митна і залізнича політика царського уряду сприяла розвиткові індустрії, в тому ч. й української. З кін. 1870-их і на протязі 80�90-их рр. були сильно підвищені митні тарифи н чавун, залізо і вироби з них, видавалися премії на продукцію зал. рейок, і при одержанні концесії на будову залізниць акційні т-ва зобов�язувалися купувати певну частину рейок, вироблених в межах імперії. Високе мито на цукор і виплати вивозних премій спричинилися й до розвитку цукрової пром-сти.

В сіль. госп-ві розвиток К., що безпосередньо був пов�язаний із звільненням селянства від кріпацтва, позначився процесом диференціяції с.-г. володіння, тобто збільшенням числа малозабезпечених землею госп-в поруч із зростом заможної верхівки, виникненням беззем. сіль, пролетаріяту і переходом більш однієї третини поміщицької землі в руки селянства (див. Земельний устрій). Проте відносне аграрне перенаселення України залишилося характеристичною ознакою укр. сіль. госп-ва до революції 1917 р., що виявилося в посиленій еміґрації селян.

В 1913 р. структура нар. госп-ва України характеризувалася. такими числами. Питома вага по обсягу валової продукції: пром-сть 48,2%, сіль. госп-во 51,8%; по обсягу товарної маси: пром-сть 63,5%, сіль. госп-во � 36,5%; питома вага продукції засобів виробництва 53,5%, продукції предметів споживання 46,5%. Кількість пром. робітництва за період 1900�13 збільшилася вдовоє. Міське населення становило 1913 р. � 19,3% (в 1851 р, � 10%) всього населення.

На Зах. Укр. Землях розвиток К. мав дещо ін. характер: 1) звільнення селян від панщини було тут здійснене раніше, в 1848 р.: 2) природні умови не давали можливости розвинутися важкій пром-сті. Лише нафтові родовища в р-ні Дрогобича дали підставу для розвитку нафтової пром-сти (яка на 85% була в руках закордонного капіталу), а великі карп. ліси сприяли розвиткові ліс. і деревообробної пром-сти; з харч. пром-сти розвивалася борошномельна, цукрова і слабо ґуральництво. Взагалі в пром. відношенні Галичина значно відставала від ін. частин Австро-Угорської імперії; пром. підприємства були невеликі розміром, пром. робітництво нечисленне. Більше було розвинене ремісництво по містах і м-ках, яким займалося перев. жид. населення. Аґрарне перенаселення тут виявилося ще в більшій мірі, ніж на підрос. Україні, і спричинилося до великої еміграції сіль. населення за океан. 1920�30-і рр. не принесли поважніших змін, якщо не рахувати успішного розвитку різних видів кооперації в Галичині. Найважливіша галузь пром-сти � видобуток нафти постійно зменшувалася (1909 р. 2080000 т, в 1938 р. � 370000 т).