Карний процес, також карно-процесуальне право або формальне карне право (див. Карне право), орг-ція судочинства і порядок, визначений законом, чинности слідчих органів, прокуратури й судів при розгляді окремих карних справ. (Історія К. п. давньої і сер. доби � див. ЕУ І, стор. 660�70). К. п., що діяв на укр. землях під Росією й Австрією, був спочатку типовим інквізиційним процесом, з функцією досліджування, обвинувачення й судження в одних руках, з наявністю справування і засадою формальної правди (зізнання, вимушене тортурами), як основним доказом. Ця форма процесу, вигідна абсолютному володареві, тільки поволі поступалася місцем ліберальному процесові, що був прийнятий у Франції після революції. Під рос. пануванням в указі �О форме суда� 1723 і потім у законі 1832 був збережений інквізиційний процес, хоч під впливом нових течій скасовано формально тортури в 1801 р. (в практиці їх стосували далі). Щойно �Устав уголовного судопроизводства� 1864 р. увів основну реформу, вводячи т. зв. �мішаний карний процес�, замість інквізиційного (який зберігся тільки в слідстві), явність і безпосередність справування, відділення функцій обвинувачення від судження, більші права обвинуваченого на оборону, участь суддів присяжних і т. п. Але новий закон з 1887 був знову кроком назад. Обмежено права підсудних, явність справування, участь присяжних, збільшено арбітражну силу судді і т. д. Цей закон протривав до упадку царської Росії.

Також на укр. землях під Австрією спочатку діяла традиція інквізиційного процесу і тільки поволі поступалася перед новими течіями. Кримінальний суд. закон Йосифа II з 1788 р. був ще таким типовим процесовим правом. Аж у 1848 р. введено суди присяжних у пресових справах, а карно-процесовий закон з 1850 р. вже зовсім зірвав з інквізицією, беручи за зразок ліберальний франц. закон з 1808 р.; але вже 1853 відновлено зм�якшену форму інквізиційного процесу без судів присяжних. Кін. абсолютної форми монархії дозволив на новий процесовий закон з 1873 р., який був чинний до кін. австр. монархії. Це був закон, що базувався на засадах обвинувачення, явности, матеріяльної правди, становища обвинуваченого як сторони нарівні з обвинувачем і т. д.

В Польщі (1920�39) діяли на укр. землях рос. карно-процесовий закон з 1864 р. і австр. з 1873, аж до поль. закону з 1928 р., модерного і ліберального, який однак змінено в 1938 р., відкидаючи, напр., інституцію присяжних суддів.