Карпенко-Карий Іван, псевд. І. Тобілевича (1845Ц1907), видатний актор і драматург. Нар. К.-К. в с. Арсенівці Бобринецького пов. на Херсонщині, в родині шляхтича-чиншовика. З 14 років вступив на службу писарем і прослужив 23 роки, бувши довголітнім секретарем поліції в Єлисаветграді. У 1883 р. за звТязок з укр. рев. гуртками і постачання пашпортів революціонерам був увільнений зі служби і вступив до театру М. Старицького, але того ж року був засланий і прожив до 1888 під наглядом поліції. З 1889 р. до кін. життя К.-К. не залишав сцени, працюючи перев. в трупі свого молодшого брата П. Саксаганського як актор і режисер. Його багате артистичне обдарування виявилося гол. у виконанні драматичних і комедійно-характерних ролей: Сторожа (лПо ревізії╗), Мартина Борулі і Омелька (лМартин Боруля╗), Прокопа (лСватання на Гончарівці╗), Назара Стодолі, Опанаса (лБурлака╗), Пузиря (лХазяїн╗), Калитки (лСто тисяч╗) та ін.

Але найбільше уславився К.-К. як драматург. Почавши писати пізно (1883 появилося його оп. лНовобранець╗ і того ж року перша драма Ц лБурлака╗), він написав 18 оригінальних пТєс; комедії: лРозумний і дурень╗ (1885); лМартин Боруля╗ (1886), лСто тисяч╗ (1890), лХазяїн╗ (1900), лСуєта╗ (1902), лЖитейське море╗ (1904); драми: лБурлака╗ (1883), лБезталанна╗ (1885), лНаймичка╗ (1889), лБатькова казка╗ (1892), лПонад Дніпром╗ (1897); іст. й іст.-побутові пТєси: лБондарівна╗ (1884), лПаливода XVIII ст.╗ (1893), лЛиха іскра поле спалить і сама щезне╗ (1896), лЧумаки╗ (1897), лСава Чалий╗ (1899), лГандзя╗ (1902). Як творець нової реалістично-побутової драми на соц. основі, К.-К. відбив у своїй творчості колоніяльне становище України в царській імперії кін. 19 в., за якого, в умовах аґрарного перенаселення, виростав, з одного боку, малокультурний сіль. глитай Ц від малих маштабів (драма лБурлака╗) до великого землевласника Калитки (лСто тисяч╗) і особливо Терентія Пузиря (лХазяїн╗), а з другого Ц тривав процес обезземелення селянства, визискуваного царською бюрократією. Ці процеси знайшли відображення в найкращих реалістичних пТєсах К.-К. Значним кроком вперед у побутово-психологічних пТєсах К.-К. було переборення народницького етнографізму й мелодраматично-опереткової форми його попередників. Висуваючи на перший плян гром. колізії й конфлікти та акцентуючи увагу на психологічній характеристиці героїв, творчість К.-К. становить собою вершинне досягнення реалістично-побутового театру і створює передумови для модерного театру (Див. ще ЕУ І, стор. 766).