Казахи, тюркський народ, який живе в основному в Казахській ССР, перев. всуміш з укр. і рос. поселенцями. Самі К. називають себе казахами, росіяни до 1925 р. називали їх помилково киргиз-кайсаками або киргизами. Мова К. належить до кіпчацької групи тюркських народів (літ. мова витворилася тільки після 1920 р.), віра � мохаммедансько-сунітська. Заг. число К. бл. 3,5 млн, в тому ч. 3,1 млн (1939) живе в СССР (крім Казахстану, також в ін. сер.-азійських сов. республіках, гол. в Узбекістані, на Надволжі й у Зах. Сибіру), решта в сусідніх частинах Китаю й Монголії. Казахська народність постала в 15 в., коли вони відокремилися від узбеків; аж до 20 в. вони ділилися на три орди � Велику, Сер. і Малу, та були кочовиками з родинно-племінним устроєм. Поселення козаків (на пограниччі з Сибіром в 18 в.), а ще більше укр. і рос. хліборобських поселенців з кін. 19 в. зменшило простори земель К. і спричинило частковий їх перехід до осілого життя. Примусова колективізація викликала катастрофічне зменшення поголів�я домашніх тварин (1928 в Казахстані було 6,5 млн рогатої худоби і 19,2 млн овець; 1940 р. лише 3,4 і 8,1 млн), голод і вимирання К. (за переписом з 1926 р. � З 960 000, 1939 р. � ледве 3 099 000).