Керч (VIII�17), м. обл. підпорядкування і порт у сх. частині Криму над Керчинською протокою, мальовничо положене у підніжжя гори Мітрідат; 99 000 мешк. (1959).

К. заснована в 6 в. до Хр. як грец. колонія Пантікапей, з 5 в. була столицею Боспорського царства, з 1 в. належала Римові, згодом Візантії. В 10 в. тут було слов. селище Корчев, що належало до Тмутороканського князівства; в 14�15 в. К. належала ґенуезцям, з кін. 15 в. туркам, які зробили з неї фортецю. За Кучук-Кайнардійським договором 1774, К. разом з сусідньою фортецею Єнікале відійшла до Росії. Завдяки зручному положенню вона стала важливою пристанню й торг. м., осередком рибальства, тут розвивалася харч. пром-сть, постав метал. зав.; населення зросло з 10 500 в 1863 р. до 33 400 в 1897. Після занепаду під час першої світової війни й революції (1926 р. � 34 600 мешк.) з кін. 1920-их рр. розбудовуються різні галузі промети, насамперед залізорудна і метал.; населення зростає до 104 500 мешк. в 1939. Після сильного знищення в 1941�44 рр. К. майже відбудовано.

К. є. осередком Керчинського залізорудного басейну (гол. галузі пром-сти � залізорудна і метал.) і центром риболовецької (керчинський оселедець, кефаля) і рибообробної пром-сти Криму. Ін. галузі пром-сти � суднобудівництво, будів. матеріялів, харч., легка. Важливий порт, через який іде аґльомерат з Камиш-Бурунського залізорудного комбінату, вугілля, хліб, риба; паромна переправа зал. поїздів з Криму на Кавказ. В К. працює Ін-т рибного госп-ва та океанографії і Іст.-археологічний музей з цінною колекцією пам�яток минулого К.