Керчинський залізорудний басейн, другий щодо значення, після Криворізького, залізорудний басейн України, розташований в півн.-сх. частині Керчинського півострова. Основними рудами є бурі залізняки еолітової побудови гор. третинного віку; вони розміщуються на дев�ятьох ділянках � мульдах, з яких найвидатніші є Камиш-Бурунська (найкраще розроблена), Катерлазька, Киз-Аульська і Ельтигенська. Заг. запаси керчинських руд становлять 2,1 млд т (1658 млн категорій А + В + С₁ і 431 млн т категорії С₂), себто 8,5% запасів УССР. Сер. потужність рудних пластів 6�12, подекуди до 24 м, глибина залягань невелика, лише в середині мульд досягає 100�160 м, що дозволяє видобувати руду відкритим способом. Вміст заліза невеликий: в сер. перев. 28�39%, манґану 0,8�4,3%, фосфору 0,6�1,1%, сірки 0,2�0,8%, арсену 0,07�0,13%, ванадію 0,02�0,08%). Для застосування керчинської руди в доменному процесі треба її збагачувати з уваги на невеликий вміст заліза і шкідливі домішки, зокрема арсену.

Початок експлуатації керчинських РУД припадає на кін. 19 в., хоча перші проби мали вже місце в 1840-их рр.; 1900 р. видобуто 390 000 т, 1913 � 370 000 т, або 5% заг. укр. продукції. Частину руди перероблювано на місц. металюрґійному зав. (1914 р. на ньому працювало 3000 робітників), частину вивозили до зав. в Маріюполі й Таганрозі. Експлуатація керчинської руди збільшилася щойно з побудовою Камиш-Бурунського комбінату (збагачувальна фабрика 1936 р., аґльомераційна � 1939) з 51000 т у 1928 р. до 852000 у 1938 і 1280 000 у 1940. Руду. переробляли на керчинському металюргійнрму зав. ім. Войкова та на жданівському зав. �Озівсталь�; кокс достачав місц. коксохем. зав., що працював на базі донецького вугілля, металюрґійних вапняків місц. і балаклавського родовища.

Всі ці заводи були цілковито знищені під час війни, частково відбудовані й реконструйовані на поч. 1950-их рр. 1958 р. видобуто 4,3 млн т залізної руди (9% заг. укр. продукції), 0,6 млн т металюрґійних вапняків, вироблено 3,2 млн т концентрату на збагачувальній фабриці, 1,9 млн т аґльомерату; відкрито нову Чорноморську рудню. Керчинські руди є далі підставою метал. пром-сти Жданова (він переробляє весь аґльомерат К. з. б.). В період семирічки 1958�65 плянуеться поширення видобутку руди до 6�7 мли т та розбудова її збагачувальних і аґльомераційних процесів як безпосередньо на руднях, так і на метал, зав. Жданова; це зумовлене загрозою близького вичерпання багатих руд Кривогй Рогу і потребою переробляти також вбогі руди (див. Залізорудна пром-сть). Хоч керчинську руду легко видобувати, але її занечищення і порошкова форма є причиною, що витоп 1 т чавуну з керчинської руди на �Озівсталі� коштує на 40% більше, ніж з Криворізької руди. [С. Процюк]