Керування, одна з форм граматичного зв�язку поміж членами речення (поруч узгодження), в якій відмінкова форма залежного чи то пояснювального, керованого імени (без прийменника � безпосереднє К.; з прийменником � посереднє К.) зумовлена характером пояснюваного, керівного слова безпосередньо (віддалюватися, відділюватися завжди керує за допомогою прийменника від з родовим відмінком керованого імени) або в зв�язку з характером семантично-граматичних стосунків між керівним і керованим словом (купувати в сполуці з назвою предмета, себто прямим об�єктом дії, вимагає безприйменникового знахідного або � родового, коли це частковий об�єкт: сіль, соли). Розрізняються словосполуки з сильним К., коли керівне слово конечно вимагає при собі залежного імени в окресленій відмінковій формі (добитися слави) та із слабим К., коли цієї конечности зв�язку нема. Див. Прилягання.

Книгарня Горизонт