Кіннота, кавалерія, до другої світової війни один з родів суходільних військ. Значення К. зменшив розвиток вогнепальної зброї й техн. озброєння. Під час першої світової війни лише на її поч. відбувалися ще бої більших кінних з�єднань, в кін. війни вона вже не мала більшого оперативного застосування; натомість К. відограла велику ролю в війнах у Сх. Европі в 1918�20 рр. Згодом К. перестала бути окремим родом зброї.

В княжі часи укр. військо було спершу перев. піше; К. почала творитися щойно в боях з степовими ордами, гол. за Володимира В. і Ярослава Мудрого; вона бувала важкоозброена і легка. До важкої К. належала княжа дружина; її озброєння складалося з шолома, панцера, щита, списа й меча; у легкій К. спочатку були степовики на княжій службі; згодом К. була утворена за їх зразком з укр. населення, озброєна шаблями, списами та луками. З часом К. так поширилася, що становила ядро княжого війська.

В лит.-поль. війську гол. значення мала К. � насамперед важка панцерна, озброєна важкими списами і мечами, що своїм наступом розпорошувала ворога. Натомість в коз. війську К. мала другорядне значення; це була легка К., озброєна списами, щаблями, пістолями, короткими рушницями, додатково луками. Вона складалася з малих відділів, які перед боєм викликали противника на герці і лише зрідка збиралися у більші з�єднання і тоді виступали до бою лавами. Щойно в війську Б. Хмельницького К. відогравала більшу ролю; значні кавалерійські з�єднання з додатком легкої артилерії здійснювали не раз великі рейди, як рейди кінних груп полк. С. Морозенка чи А. Ждановича під час воєн гетьмана Хмельницького з Польщею. За Гетьманщини 17�18 вв. були охотницькі кінні полки (т. зв. компанійці); крім того, існували ще відділи К. волоської, тат., серб., нім. (у другій пол. 17 в.). Кінними були також укр. карабінерні полки в окладі рос. армії кін. 18 в. [Р. М.]

В новітніх укр. військ. частинах і арміях К. не відогравала поважної ролі.

При Легіоні УСС було створено невеликий відділ К. (ініціятор � поручник Р. Камінський), служба якого зводилась до зв�язку та розвідки. На весні 1918 р. в Укр. Армії на 13 000 бійців кіннотчики становили ледве 2000. В той час особливо вславився своїми бойовими операціями Гайдамацький кінний полк ім. К. Гордієнка під командуванням полк. В. Петрова. Ін. частини Армії УНР мали лише при своїх штабах незначні відділи К., перев. сотні, які виконували службу зв�язківців і розвідчиків (напр., полк Січ. Стрільців на бл. 3000 вояків, мав розвідку на 50 шабель). За гетьманщини було запляновано створення 4 дивізій К., але створено лише 1 полк т. зв. Сердюцький Лубенський кінний полк. Під час реорганізації Армії УНР було запляновано створення 11 бриґад К., по 2 полки в кожній з них, але цей плян не був реалізований, і тільки при штабах груп і дивізій діяли штабні сотні, а при полках незначні відділи К. З більших формацій К. діяли: Кінний дивізіон Січ. Стрільців і кінні полки � Гайдамацький ім. К. Гордієнка, Лубенський ім. М. Залізняка, Чорних Запорожців, ім. гетьмана І. Мазепи та короткий час ім. кошового І. Сірка та 2 полк дивізії Сірожупанників. Склад цих полків був нечисленний (300 до 700 щабель), а в процесі боротьби він постійно зменшувався через брак відповідних поповнень. Сила К. зросла щойно під час першого Зимового походу, бо тоді було використано всіх здорових коней та посаджено на них тих вояків, які мали деякий кінний вишкіл і досвід (бл. 3000 кіннотчиків). В 1920 р. було запляновано створення по одному полку при кожній з 6 дивізій і окрему Кінну дивізію в складі 6 полків, але ця справа не була доведена до кінця.

Під час творення УГА не використано всіх можливостей створення сильних формацій К., не зважаючи на наявність відповідного матеріялу Тільки в процесі дальшої боротьби стали творитися при штабах бриґад сотні К., а крім того, в червні 1919 створено Кінну бриґаду УГА в складі 2 полків, яка в найкращому стані налічувала 1000 вояків; в бойові дії вона вступила щойно після походу за Збруч та наступу на Київ. Під час розгортання повстанських дій майже по всіх повстанських загонах творились відділи К., які, однак, зникали після кожного виступу.

К. в Армії УНР мала вирядження та озброєння за рос. зразком: шаблі, карабіни, у старшин і підстарший револьвери, ручні скоростріли системи Кольта або Люїса, важкі скоростріли системи Максима, які пізніше, за прикладом і досвідом махнівців та повстанців, стали возити на спеціяльно пристосованих тачанках. К. в УГА мала вирядження та озброєння за австр. зразком: шаблі й карабіни, скоростріли системи Шварцльоза, які перевозили в�ючними кіньми.

Назагал в часи відродження укр. збройних сил в 1917�20 рр. творення формацій К. було недостатнім, не взято до уваги тактики рухомих фронтів і стратегії партизанщини, де велика часто основна роля припадала К. Натомість укр. армія зустрічалася в боях з сильними з�єднаннями ворожої К., насамперед больш. (м. ін. дивізіон, згодом бриґада і дивізія Червоного Козацтва, з�єднання Г. Котовського, С. Будьонного й ін.), денікінців і поляків.