Кіровоград (V�13), кол. Єлисаветград, деякий час Зінов�ївське, обл. м. на півд.-сх. частині Придніпровської височини, положене над гор. Інгульцем на межі лісостепу й степу. К. заснований 1754 на землях Запоріжжя як фортеця св. Єлисавети; 1784 р. перетворений на м. з назвою Є., незабаром став важливим торг. пунктом збуту с.-г. продуктів (Георгієвський ярмарок), які з Є. відправляли до Миколаєва й Одеси. Після загальмування росту в першій пол. 19 в. завдяки перетворенню Є. на м. військ. поселень (1850 р. � 15 000 меш.) він зростає з 1860-их рр., зокрема після зал. сполучення з Одесою і будови (1874) великого зав. с.-г. машин Ельворті (теперішній зав. �Червона Зірка�, 1911 р. понад 1200 робітників); ч. меш. 1897 р. � 62000. Є. став і поважнішим культ. осередком, зокрема завдяки постійному міському театрові, в якому ставилися й укр. п�єси, а з 1870-их рр. діяли І. Тобілевич і М, Кропивницький. 1918 р. в околицях Є. були розташовані відділи Укр. Січ. Стрільців; на весні 1919 Єлисаветградщина була тереном затяжних боїв повстанців отамана Григорієва з большевиками.