Клясицизм, в ширшому значенні слова � всяке наслідування правил античної поетики, у вужчому � літ. течія, що постала як опозиція до барокко і виробила свою поетику, яка характеризується вимогами ясности вислову, плеканням Ідеалу краси та суворим додержанням певних правил або наслідуванням античних зразків.

На Україні ця течія (приблизно з 1750-их рр.) репрезентована гол. другорядними з погляду К. ґатунками, �травестіями�, які (за Буальо й античними зразками) визнані поетикою К. Це був час нац. занепаду, і деякі укр. клясицисти писали виключно рос. мовою (І. Богданович, В. К-апнист, В. Наріжний, В. Рубан). Травестія репрезентована �віршами� 18 в., потім І. Котляревським, П. Гулаком-Артемовським, П. Білецьким-Носенком (�Горпинида�), К. Думитрашком (�Жабомишодраківка�), В. Довговичем, Я. Кухаренком (�Харко�) й ін.; вірші в поважному тоні писали П. Гулак-Артемовський, К. Пузина (ода �Малоросійський крестьянин�) та ранні укр. байкарі; п�єси � І. Котляревський, В. Гоголь, Г. Квітка. Найвищим досягненням укр. К. є проза Квітки. Вплив укр. К. поза межами України незначний і обмежується використанням укр. тем. Лише �Енеїда� Котляревського була зразком для білор. (незакінченої) �Енеїди� Дуніна-Марцінкевича. [Д. Чижевський]

К. в мистецтві, окреслення стилю, зв�язаного з античною культурою і її мист. зразками, що протиставили простоту й строгість форм декоративному барокко. На Україну К. прийшов з Центр. і Півд. Европи в пол. 18 в., спочатку на Зах. Укр. Землі, де виявився гол. в архітектурі низки палаців і будинків Галичини (у Львові) і Волині (палац у Вишнівці 1730�40, митрополичий дім у Городку 1740 й ін.), а згодом на Центр, і Сх. Землі за посередництвом італ., франц., англ. і нім. архітектів. Найбільше цінних зразків К. залишилося в будовах Чернігівщини, палац графа Завадовського в Ляличах (1794�95, проект Д. Кваренґі), садиби в Стольному (1797�99), Понурівці (1804), Нижньому (друга пол. 18 в., будинок М. Миклашевського). Козельці (Дарагана), палаци звеличника К. гетьмана К. Розумовського в Почепі (1796, проект Де Лямота, будова О. Яновського) і Батурині (1799�1803, проект Ч. Камерона). Далі в численних поміщицьких дворах, розсіяних по всій Україні, церквах і врешті в міськ. будинках.

К. в скульптурі був репрезентований творами І. Мартоса і М. Козловського, які працювали в Петербурзі й Москві як передові мистці й педагоги, і К. Климченка, що творив у Римі. Укр. малярі-клясицисти великою мірою вплинули на розвиток рос. мистецтва: А. Лосенко, творець іст. школи в рос. акад. малярстві, Д. Левицький, найвизначніший портретист свого часу, і його учень В. Боровиковський, іконописець і портретист � працювали в Петербурзі. Реалістами класичної школи були В. Тропінін � росіянин, що довго жив на Поділлі, М. Теренський у Перемишлі, Л. Долинський і І. Лучинський у Львові. В гравюрі К. відбився в творах Г. Сребницького, М.. Козловського, В. Боровиковського, в автолітографіях І. Щедровського, П. Боклевського, К. Трутовського, М. Микешина й ін. Назагал творчість клясицистів позбавлена нац. рис. К. втримався на Україні до пол. 19 в., а далі перейшов в академізм. [С. Гординський]