Книга, появилася на Україні в другій пол. 10 в. (з прийняттям християнства) в рукописному вигляді: перекладні богослужбові К. житія св., твори отців Церкви; з 11 в. появляються оригінальні К., мист. переписувані в монастирях, гол. в Києві (див. ЕУ І, стор. 733–43). Винахід друкарства, що розвинулося на Україні з другої пол. 16 в., значно побільшив книжкову продукцію, хоч вона й далі лишалася ручною працею, при якій К. ще кілька вв. не могла набрати великого поширення (див. про цю добу ЕУ І, стор. 970–72, а також Друкарство). Щойно з поч. 19 в., коли замість ручного преса почали застосовувати друкарську машину, книжкове виробництво стало важливою галуззю пром-сти (див. Поліграфічна промисловість).

Першу книгу новою укр. мовою («Енеїду» І. Котляревського) надруковано в Петербурзі (1798), а на Україні (в Харкові) в 1840-их рр. (казка П. Гулака-Артемовського «Солопій та Хівря»). До 1847 р. в Харкові ж були друковані твори Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, І. Котляревського, А. Метлинського й ін. (бл. 100 друків), але починаючи вже з цього року, вид. К. на Україні зазнає постійних утисків і заборон з боку царського уряду, наслідком яких вид. К., поза піднесенням в окремі роки майже не зростало. Зрісши з З К. у 1848 р. до 41 в 1862 р., воно наслідком валуєвського обіжника впало до 5 у 1865 й 1870 рр., піднеслося в 1875 до 30, щоб знову впасти в 1877 до 2, а 1880 р. не вийшло жадної укр. книжки (всі числа для підрос. України).

В обставинах цих утисків, починаючи з 1860-их рр., осередком книжкового видавництва все більше стає Галичина, зокрема Львів. Так, уже в 1875 р. в Галичині було видано більше К., ніж на підрос. Україні – 62, з них у самому Львові 42, у 1894 – 177 (у Львові 136), тоді як на Центр. і Сх. Землях – 30. Цей стан переваги Галичини в продукції К. залишився аж до війни 1914 р., бо хоч наслідком революції 1905 р. на підрос. Україні 1913 вийшло 246 К., в Галичині їх появилося – 326 (з них у Львові – 238). На Буковині ширилися К. з Галичини, хоч в 1870-их рр. почали засновуватися й власні в-ва політ. літератури й красного письменства, які до 1918 р. видали бл. 270 назв. На Закарпатті укр. вид. рух розвинувся пізніше. 1875 р. вийшло 4 К., 1894 – 3, 1913 – 22.

За весь цей період на підрос. Україні переважало красне письменство й популярні К. «для народу», отже й якісно її переважала Галичина, де було друковано значно більше наук. К.

В роки державности книжкова продукція швидко зросла. На Центр. і Сх. Землях 1917 видано 747 К. укр. мовою, 1918 – 1084, у 1919 р. у висліді наступу на укр. територію білої і червоної рос. армій лише – 665.

Зовсім новий період у розвитку укр. К. починається за сов. окупації, зокрема в 1921 р., коли нормалізується ринок, зокрема й книжковий. Протягом першої й поч. другої пол. 1920-их рр. були остаточно ліквідовані приватні в-ва і вся книжкова продукція зосередилася в держ. в-вах, гол. ДВУ (пізніше (ДВОУ), «Книгоспілка» і ряд ін. спеціялізованих. Крім красного письменства поширилися вид. К. всіх галузей науки й техніки, хоч весь час непропорційно великий відсоток припадав на політ.-пропаґандивну літературу. Розвиток книжкової продукції УССР (без Криму і Зах. України) за 1913–39 рр. видно з діяграми і таблиці [...]

Як показують числа, в роки українізації при заг. зростанні книжкової продукції дедалі більше зростає питома вага укр. К.,. аж до 1931 р., в якому ч. укр. назв досягає 80% (у 1923 р. – 16%). Але вже з 1932 р., у зв’язку з наступом на укр. культуру і посиленням русифікації, починається зворотний процес зменшення ч. К. взагалі і відносного зростання ч. рос. К. коштом укр., так що в 1939 р. ч. укр. К. падає супроти 1931 р. до 31%, а їх питома вага з 80% до 43%. Ч. укр. К., які появлялися в СССР, становило порівняно із всіма К., виданими в СССР, значно нижчий відсоток від відсотка українців (16,5%): 1928 р. – 9,3%, 1931 – 11,7%, 1939 р. лише 4,3%.

За цей період, особливо до поч. 1930-их рр., появилися цінні вид. клясиків укр. літератури, багато вид. сучасних письм. (пізніше значною мірою заборонених), а також цінних вид. ВУАН, підручної літератури тощо; широко розгорнулася вид. наук. й техн. літератури, що в 1930-их рр. дедалі більше переходило на рос. мову, а К. з українознавства все більше набирали тенденційного антинаук. характеру в дусі великорос, шовінізму.

На укр. землях під Польщею (фактично майже лише в Галичині) книжкова продукція між двома світовими війнами перевищила щойно під кін. 1920-их рр. довоєнну (1913 р. – 362 назви, 1924 – 195, 1927 – 321, 1928 – 450, 1929 – 391), в 1930–38 рр. пересічно становила річно – 366 (1938 р. – 476, себто 22% продукції укр. К. в УССР. Серед ін. тут появився ряд цінних видань з іст. й історії визвольних змагань, зокрема, з географії, перша на Україні «Заг. Укр. Енциклопедія», а також ряд вид., що не могли б появитися або були заборонені в УССР.

На Буковині під тиском рум. цензури по першій світовій війні книжкова продукція сильно занепала (за 1921–28 рр. вийшло всього 39 назв), зате на Закарпатті під Чехо-Словаччиною умови були багато ліберальніші, і тут появилося між двома світовими війнами понад 1000 назв (разом з т. зв. «подкарпаторуськими» К.).

Друга світова війна майже цілковито зруйнувала і виробничу базу і книжковий ринок, особливо на терені кол. УССР, так що там, поза випадковими місц. виданнями, майже нічого не появилося протягом періоду нім. окупації. Тільки в Кракові існувало Укр. В-во, пізніше з філією у Львові, яке видавало укр. підручники, популярні, а також і наук. К. (Про розвиток К. від поч. 19 в. до кін. другої світової війни на всіх укр. землях, докладніше див. ЕУ І, стор. 972–81). [Р. М.]

По другій світовій війні, коли всі укр. землі опинилися під окупацією СССР, вся книжкова продукція сконцетрована в держ. в-вах. її розвиток в УССР (в сучасних межах) видно з діяграми (стор. 1052) і таблиці: [...]

Щойно за останні роки після смерти Сталіна збільшилося ч. укр. друків, і нині вони мають перевагу над К., писаними рос. мовою. Все ж таки і тепер видається в УССР далеко менше укр. К., ніж на поч. 1930-их рр.: 1959 – 4048, 1931 (разом з Зах. Землями) – 6850.

Ще більше, ніж число К., в УССР за останні роки зріс їх тираж, зокрема К. укр. мовою: 1940 р. він становив 51,4 млн (в тому ч. укр. мовою 41,3), 1950 р. – 77,6 (62,2), 1958 – 116,2 (88,4), 1959 – 99,4 (75,3); для порівняння подаємо, що тираж: укр. К. становив 1928 р. приблизно 30 млн, 1934 р. 56 млн. Рівночасно збільшився пересічний тираж однієї К. з 11600 примірників в 1940 р. до 18800 в 1950 (17600 в 1958, 14600 в 1959). Подробиці для 1959 видно з таблиці (в дужках відсотки): [...]

К. укр. мовою появляються в СССР лише на Сов. Україні; 1958 за межами УССР вийшло ледве 5 укр. К., 1959 ледве 2. Проявом русифікаційної політики большевиків є факт, що в УССР, в якій живе 7,4 млн росіян, появилося 1959 р. 2628 рос. К., а в ін. частинах СССР, в яких живе 5,1 млн українців (за переписом 1959 р.; в дійсності 8–10 млн), вийшло всього 2 К. укр. мовою.

Дискримінацію укр. К. в СССР видно з порівняння продукції К. укр. і рос. мовами з відсотком українців та росіян в СССР (за даними перепису з 1959 р. 17,7% і 54,9%). Так, 1959 р. К. укр. і рос. мовами становили порівняно з продукцією всіх К. в СССР такий відсоток: [...]

На одного українця появилося 1959 р. 2,0 К. укр. мовою, на одного росіянина 8,3 К. рос. мовою. В дійсності наведені числа є ще більш некорисні для українців, бо їх ч. за сов. статистикою зменшене, а ч. росіян перебільшене.

Поділ книжкової продукції УССР за тематикою і призначенням (1959) такий: [...]

Подані вище числа стосуються до всієї книжкової продукції в УССР і не відходять назагал від відносин в усьому СССР. Натомість досить велику різницю показує тематика укр. К. порівняно з К. рос. мовою (точніших чисел для цього зіставлення, за винятком перекладної літератури і красного письменства, не маємо). З К., які появилися в 1946–59 рр. укр. мовою, 78,7% припадає на оригінальні твори, 21,3% на переклади, в тому ч. 18,0% – рос. мови, 0,9% з мов ін. народів СССР і ледве 2,4% з мов народів, що живуть за межами СССР. 1959 перекладено в СССР на укр. мову лише 133 т. зв. «зарубіжних» творів, але аж 1672 на рос.; ін. словами, українці повинні знайомитися з закордонними творами, зокрема з красного письменства, здебільша лише в рос. перекладах.

В 1918–59 рр. з’явилося в СССР 13 221 укр. К. з красного письменства тиражем 277,6 млн; 1959 на 887 К. (тираж 31,3 млн), які вийшли в УССР, припадало 614 (69%) на К. укр. мовою, в тому ч. 508 (57,4%, 51,0% тиражу) на оригінальні твори, інші на переклади гол. з рос. мови. Для порівняння подаємо, що 1959 р. появилося в СССР 3 751 творів з рос. красного письменства тиражем 247,2 млн, себто в 10 разів більшим, ніж тираж укр. красного письменства (23,7 млн), хоч за офіц. статистикою ч. росіян є лише втричі більшим, ніж ч. українців. За офіц. статистикою за 1918–57 рр. в СССР перевидано з укр. клясиків найбільше творів І. Франка (тираж 11,7 млн) і Т. Шевченка (10,2), далі М. Коцюбинського (6,6), Лесі Українки (3,3), П. Мирного (2,7), О. Кобилянської (2,0), С. Васильченка (1,8), Г. Квітки-Основ’яненка (1,4); згадані числа включають також переклади. З сучасних укр. письм. (теж разом з перекладами) появилися найбільшими тиражами твори В. Василевської (яка вважається укр. письменницею; – 8,9 млн), О. Гончара (5,6), О. Довженка (4,7), П. Воронька (3,7), О. Вишні (3,4), Н. Рибака (2,8), П. Тичини (2,5), Я. Галана (2,4), Ю. Яновського (2,2), А. Корнійчука (1,8), В. Собка (1,7), М. Рильського (1,6), М. Бажана (1,3). З дитячих письменників найбільший тираж мають К. Н. Забіли (10,1), О. Іваненко (2,5) й ін.

Важко дати докладну аналізу всієї книжкової продукції в УССР. Але вже на підставі числових даних за 1959 р. за тематикою (див. таблицю на стор. 1052) кидається у вічі непропорційно велика кількість політ. і соц.-екон. К. (1147 або 16,8% усіх назв за цей рік), це перев. пропаґандивні брошури (матеріяли партійних з’їздів, партійні й урядові постанови, антирел. пропаґанда тощо) укр. мовою, що мають тільки неґативну вартість; натомість вартісні К. з природознавчих і точних наук, нар. госп-ва, медицини тощо друкуються в перев. більшості рос. мовою. Публікації клясиків укр. літератури, що виходять великими накладами, тратять свою вартість від того, що ні одного з них не видають повністю з об’єктивними коментарями й повною бібліографією, а лише тенденційно добирають «вибрані твори», уникаючи небажаних режимові творів, а часто й фальшуючи їх, а декого й далі тримають під забороною (П. Куліш). Щодо К. сучасних сов. письм., які друкуються досить у великій кількості й значними накладами, то мист. їх вартість дуже низька, вони значною мірою теж; належать до пропаґандивної літератури і мають значення хіба тим, що підтримують існування укр. мови в щоденному вжитку. Зовсім мало перекладів зах. письм., і то перев. поновні вид. давно відомих клясиків, а з нових тільки ком. письм. Так само здебільша тенденційні (на догоду рос. шовінізмові) і наук. маловартісні К. з українознавства (іст., літературознавство, мовознавство тощо).

Найважливішим осередком укр. книжкової продукції є Київ, в якому вийшло 1958 аж 3491 назв, себто 53% всіх К., виданих в УССР, 86,5% їхнього тиражу і 73% аркушів та 67% всіх К., писаних укр мовою. Значно далі за Києвом іде Харків з 822 назвами (12,5% всіх), в тому ч. лише 133 укр. мовою, Одеса (303 назви, в тому ч. 121 укр.), Львів (301 і 285), Крим (246 і 10), Сталіне (209 і 24), Дніпропетровське (163 і 68), Житомир (116 і 68), Ужгород (106 і 75), Вінниця (95 і 43). Порівняно з 1920-ми рр. втратив своє значення Харків як осередок книжкової продукції, зокрема укр.; зменшилося число укр. К., виданих у Галичині (пересічно в 1930-их рр. 366 назв, 1958 – 363), перестали існувати такі кол. осередки, як Коломия, Жовква, натомість виріс Ужгород. [В. Кубійович]

К. на еміграції. До 1914 р. укр. К. за межами України появлялася тільки спорадично: у Росії (Петербург), Австрії (Відень), Швайцарії, ЗДА (Нью-Йорк, Джерсі-Сіті, Філядельфія), Канаді (Вінніпег) й ін. Під час першої світової війни важливим осередком книжкової продукції став Відень, укр. К. появлялася також у Женеві й у таборах полонених у Німеччині (Раштадт, Зальцведель, Вецляр). По першій світовій війні укр. К. появлялася крім Відня й – короткий час Женеви – в гол. осередках укр. політ. еміґрації в Берліні, Ляйпціґу, Варшаві, Празі, Подєбрадах, Парижі, Харбіні й ін.; деяку продукцію К. давала також укр. неполіт. еміґрація в Америці й Бачці. Під час другої світової війни осередками укр. книжкової продукції був Краків (Укр. В-во), меншими Прага, Берлін (в цих трьох осередках 1939–41 вийшло понад 500 К.).

По другій світовій війні вид. К. короткочасно розвинулося в осередках нової еміґрації в Німеччині й Австрії, меншою мірою у Франції, Англії, Бельгії, Швайцарії, Італії. За даними І. Лучкова, в Зах. Европі в 1945–50 рр. вийшло 2 104 К. (в тому ч. 96 чужими мовами); з них на сусп.-політ. теми – 577 література й літературознавство – 557, релігія – 295, історія й географія – 172, точні й прикладні науки – 135; мовознавство – 98. Після переселення переважної більшости укр. еміґрації в заокеанські країни гол. осередками укр. К. поза УССР стали ЗДА (Нью-Йорк, Філядельфія, Чікаґо), Канада (Торонто, Вінніпег, далі Йорк-тон, Едмонтон й ін.), Арґентіна (Буенос-Айрес), менше Бразілія (Прудентополіс, Курітіба) й Австралія, але існують укр. в-ва й далі в Німеччині (Мюнхен, Новий Ульм), Франції (Париж), а далі й в Англії (Лондон), Італії (Рим), що обслуговують перев. еміґрацію в ЗДА й Канаді. Осередком невеликої укр. книжкової продукції в Юґославії є Керестур, у Польщі – Варшава, в Чехо-Словаччині – Пряшів.

Книжкова продукція емїґрації в цілому не обрахована. Є лише деякі дані по окремих країнах. Так, за даними М. Сидора-Чарторийського, за 1956 р. у ЗДА вийшло 74 К. За Б. Кравцевим, у 1956–58 рр. поза Україною вийшло 56 зб. поезій (в тому ч. 18 перевидань, антологій, перекладів і переспівів). За його ж підрахунком, у 1959 р. на еміґрації вийшло 8 тт. двох збірних вид., зб. поезій – 24, прози – 38 К., дит. літератури – 7, літ. критики – 4. Наук. продукція за цей же р. становить 62 назви (в тому ч. історія – 20, літературознавство – 12, мемуаристика – 9, право й суспільні науки 9, етнографія – 4). За даними Я. Рудницького й Д. Сокульського, в Канаді видано укр. й ін. мовами К. і брошур: 1952 – 87, 1953 – 106, 1954 – 90, 1955 – 82, 1956 – 79, 1957 – 78, 1958 – 83. Покищо немає органу, який би нотував укр. вид. з усього світу поза УССР. Спробу бібліографії усієї укр. продукції за межами УССР за 1957 р. зробили О. Данко і М. Лабунька («Річник укр. бібліографії. 1957», 1960). (Див. також ЕУ І, стор 975, 979–80). [Б. Кравців]