Кобилянська Ольга (1863Ц1942), письм. родом з Буковини; нар. в м-ку Ґурагумора, з 1891 жила в Чернівцях. Освіту здобула самотужки. Вихована під впливом нім. культури, К. літ. творчість почала нім. мовою, але знайомство з С. Окуневською, Н. Кобринською й О. Маковеєм розбудило в ній нац. свідомість і привело її до укр. письменства. Крім оп. і новель, К. написала ряд повістей: лЛюдина╗ (1894), лЦарівна╗ (1896), лНіоба╗ (1907), лУ неділю рано зілля копала╗ (1909), лЗемля╗ (1910), лЧерез кладку╗ (1912), лЗа ситуаціями╗ (1914), лАпостол черні╗ (1926), основні проблеми яких Ц емансипація жінки, культ сильної жін. особистості ларистократичного характеру╗. У пізніших творах (особливо лЗемля╗) К. звертається й до сел. життя, змальовуючи владу землі й природи над людиною. Оп. й новелі К. виповнені описами природи, між якими глибшим психологічним підходом вирізняються лНекультурна╗, лПрирода╗, лVasle melancholique╗ та мініятюри в прозі у зб. лПокора╗, лДо світла╗. Спираючись на естетичний принцип у літ. творчості, К. висловила в своїх творах велику тугу за красою, наділяючи деякі постаті прикметами духового аристократизму, який доводить їх до конфлікту з оточенням і умовами сірого життя. Нахил К. до неоромантизму виявився в розробці нар. леґенд (лУ неділю рано зілля копала╗) або в фантастичному зображенні природи як живої істоти, що має владу над людиною (лБитва╗).